Характеристика
Тіла злегка пригнічене, має валькувату форму, сягає 18 см довжиною.[2] Очі розташовані з боків. Плавальний міхур редукований. Шия покрита лускою, обидва спинні плавці мають чорну пляму на передньому кінці.[3]
Ареал
Поширений у Східній Атлантиці і Середземному морі, Чорне море включно.[4] У Північній Африці поширений на півночі від мису Блан у Мавританія (Східна Атлантика), на схід до Суецького каналу. Вздовж східного узбережжя Атлантичного океану зустрічається на північ до Тронхейму (Норвегія). Широко поширений у Північному і Балтійському морях.[4]
Біологія та екологія
Мешкає в лиманах, лагунах і на прибережних мілинах з заростями морських трав і водоростей. Живиться різними безхребетними, іноді дрібними рибами.
Література
-
↑ Carpenter, K.E., Smith-Vaniz, W.F., de Bruyne, G. & de Morais, L. (2015) Gobius niger: інформація на сайті МСОП (версія 2015.4) (англ.) 15 July 2014
-
↑ Patzner, R.A., J.L. Van Tassell, M. Kovačić and B.G. Kapoor, 2011. The biology of gobies. Enfield, NH: Science Publishers ; Boca Raton, FL: DIstributed by CRC Press, 685 p.
-
↑ Muus, B.J. and J.G. Nielsen, 1999. Sea fish. Scandinavian Fishing Year Book, Hedehusene, Denmark. 340 p.
-
↑ а б Wongsomnuk, S. and S. Manevonk, 1973. Results of experiment on artificial breeding and larval rearing of the sea bass (Lates calcarifer Bloch). Contribution No. 5, October 1973. Songkla Marine Fisheries Station, Department of Fisheries, Bangkok. English translation from original Thai by Aquaculture International (Australia) Pty. Ltd., PO Box 180, Plympton, S. Australia 5039, 21 pp.
Джерела
