Країни проживання: Албанія, Андорра, Австрія, Азербайджан, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Угорщина, Іран, Ірландія, Італія, Казахстан, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Молдова, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Британія. Ендемік Європи, де він широко розповсюджений від 65 ° пн.ш. на південь до Середземного моря і на схід до західного Уралу і північного Кавказу. На півдні обмежений більш висотними місцями проживання. В Альпах материнські колонії перебувають до 1920 м над рівнем моря, місця зимової сплячки до 2350 м над рівнем моря.
В Україні чиесльність вуханів падає, тому цей вид занесений до Червоної книги України[1], загальний розмір популяції — кілька десятків тисяч особин.
Має великі вуха (понад 30 мм), зрослі при основі, вершини траґусів вуха світліша за решту тіла. Хутро на спині — світло-буре.
Сліпі. Над очима є великі (більші за око) бородавки; кінець морди позаду ніздрів роздутий; вільний палець крила довгий (6,2–7,2 мм). Черево з жовтим відтінком, пеніс вузький; передпліччя — 36–41 мм.
Літні колонії зазвичай складаються з 10-50 самиць, іноді до 100. Взимку, як правило, поодинокі, хоча іноді можуть бути знайдені в дуже малих кластерах (2-3 тварини). Підліткові колонії містять до 10 особин.
Дорослий вухань звичайний має довжину тіла 4.5-4.8 см, хвіст 4.1-4.6 см, довжина крил 4-4.2 см, вуха 3.3-3.9 см в довжину. Хутро на спині жовто-коричневого або коричневого кольору, живіт білуватий. Мембрани крил попелясто-коричневі.
