Cycliophora is a phylum that was recognized only in 1995 with the description of Symbion pandora, found living on the mouthparts of Norwegian Lobsters (Nephrops norvegicus) in the North Atlantic (Funch and Kristensen 1995). Interestingly, the sessile (i.e., attached to substrate) feeding stage of S. pandora has been known since the 1960s, but was not described until 1995 (Funch and Kristensen 1997, cited in Kristensen 2002).
The cycliophoran body is divided into an anterior buccal funnel, an oval trunk, and a posterior acellular stalk and adhesive disc by which the animal attaches itself to setae (flexible hair-like projections) on the host's mouthparts. Females are about 350 µm long and 100 µm wide. They are suspension feeders, obtaining food by creating water currents with dense cilia around the open end of the buccal funnel. The U-shaped gut is ciliated along its entire length, ending with an anus located near the base of the buccal funnel. Circulation and gas exchange are presumably accomplished by simple diffusion. Obst and Funch (2003) reported S. pandora population densities ranging from fewer than 100 to more than 500 feeding stages per mouthpart.
The Cycliophora currently includes just two described species: Symbion pandora Funch and Kristensen, 1995 from the mouthparts of the Norwegian Lobster (Nephrops norvegicus) and S. americanus Obst, Funch, and Kristensen, 2006 from the mouthparts of the American Lobster (Homarus americanus) (an apparently distinct third species lives on the mouthparts of the European Lobster [Homarus gammarus]; Obst et al. 2005) . For at least S. americanus, there is evidence suggesting that this nominal species may in fact include several cryptic species (Obst et al. 2005, 2006; Baker and Giribet 2007; Baker et al. 2007). All three known hosts of Cycliophora are members of the lobster family Nephropidae. Reports of cycliophorans on nematodes and non-nephropid crustaceans (e.g., copepods) are apparently all in error and instead are based on observations of chonotrich ciliates. Examination by transmission electron microscopy is required to see that, in contrast to a cycliophoran, the ciliate consists of just a single cell with several nuclei. (Kristensen 2002)
Cycliophorans have a very complex life cycle that alternates between sexual and asexual phases. The most prominent stage is the asexual and sessile feeding stage, which lives attached to the setae of the host lobster's mouthparts and filters small food particles from the water. For a detailed description of the complex life cycle of Symbion pandora, see General Description on the Symbion pandora page; for a whimsical but informative account, check out the CreatureCast podcast on this topic.
A growing body of evidence suggests that the sister group to the Cycliophora is the Entoprocta (=Kamptozoa) (Fuchs et al. 2010 and references therein), consistent with the suggestion made by Funch and Kristensen (1995) in their original description, although cycliophorans share many similarities with the Rotifera and some molecular analyses have indicated a close relationship between these two groups (e.g., Winnepenninckx et al. 1998).
The phylum name Cycliophora is derived from Greek roots meaning "wheel bearing", referring to the circular mouth ring. The genus name Symbion is derived from Greek roots meaning "living together", referring to this animal's intimate association with its lobster host. The specific epithet pandora is a reference to the feeding stage, which contains both an inner bud and a Pandora larva with a miniature feeding stage inside, reminding the authors of Pandora's Box of Greek mythology. The specific epithet americanus is a reference to the host of S. americanus, the American Lobster.(Funch and Kristensen 1995)
Cycliophora is a phylum that was recognized only in 1995 with the description of Symbion pandora, found living on the mouthparts of Norwegian Lobsters (Nephrops norvegicus) in the North Atlantic (Funch and Kristensen 1995). Interestingly, the sessile feeding stage of S. pandora has been known since the 1960s, but was not described until 1995 (Funch and Kristensen 1997, cited in Kristensen 2002).
The cycliophoran body is divided into an anterior buccal funnel, an oval trunk, and a posterior acellular stalk and adhesive disc by which the animal attaches itself to setae (flexible hair-like projections) on the host's mouthparts. Females are about 350 µm long and 100 µm wide. They are suspension feeders, obtaining food by creating water currents with dense cilia around the open end of the buccal funnel. The U-shaped gut is ciliated along its entire length, ending with an anus located near the base of the buccal funnel. Circulation and gas exchange are presumably accomplished by simple diffusion. Obst and Funch (2003) reported S. pandora population densities ranging from fewer than 100 to more than 500 feeding stages per mouthpart.
The Cycliophora currently includes just two described species: Symbion pandora Funch and Kristensen, 1995 from the mouthparts of the Norwegian Lobster (Nephrops norvegicus) and S. americanus Obst, Funch, and Kristensen, 2006 from the mouthparts of the American Lobster (Homarus americanus) (an apparently distinct third species lives on the mouthparts of the European Lobster [Homarus gammarus]; Obst et al. 2005) . For at least S. americanus, there is evidence suggesting that this nominal species may in fact include several cryptic species (Obst et al. 2005, 2006; Baker and Giribet 2007; Baker et al. 2007). All three known hosts of Cycliophora are members of the family Nephropidae. Reports of cycliophorans on nematodes and non-nephropid crustaceans (e.g., copepods) are apparently all in error and instead are based on observations of chonotrich ciliates. Examination by transmission electron microscopy is required to see that, in contrast to a cycliophoran, the ciliate consists of just a single cell with several nuclei. (Kristensen 2002)
Cycliophorans have a very complex life cycle that alternates between sexual and asexual phases. The most prominent stage is the asexual and sessile feeding stage, which lives attached to the setae of the host lobster's mouthparts and filters small food particles from the water. This stage generates several other life cycle stages by internal budding. These feeding individuals can produce Pandora larvae, Prometheus larvae, or females, one at a time, inside a brood chamber. When released, these stages (all of which lack a gut) swim freely. In the asexual phase of the life cycle, the Pandora larva settles close to the maternal feeding stage and develops asexually into a new feeding stage. In the sexual phase of the life cycle, feeding individuals release a free male stage, the Prometheus larva, which settles on the trunk of a feeding stage (probably the maternal individual). The Prometheus larva then produces 1 to 3 dwarf males inside its body, which fertilize females. Fertilized females are thought to settle on the mouthparts of the same host, where they encyst and eventually release sexually-generated dispersing chordoid larvae, which can settle on the same or another nearby host individual and develop into new feeding forms. Fertilization in cycliophorans has never been observed so it is not clear when, where, or how it occurs (see Obst and Funch 2003 and Neves et al. 2010 for discussion). (Neves et al. 2010 and references therein)
A growing body of evidence suggests that the sister group to the Cycliophora is the Entoprocta (=Kamptozoa) (Fuchs et al. 2010 and references therein), consistent with the suggestion made by Funch and Kristensen (1995) in their original description, although cycliophorans share many similarities with the Rotifera and some molecular analyses have indicated a close relationship between these two groups (e.g., Winnepenninckx et al. 1998).
The phylum name Cycliophora is derived from Greek roots meaning "wheel bearing", referring to the circular mouth ring. The genus name Symbion is derived from Greek roots meaning "living together", referring to this animal's intimate association with its lobster host. The specific epithet pandora is a reference to the feeding stage, which contains both an inner bud and a Pandora larva with a miniature feeding stage inside, reminding the authors of Pandora's Box of Greek mythology. The specific epithet americanus is a reference to the host of S. americanus, the American Lobster.(Funch and Kristensen 1995)
For a whimsical but informative account of the complex life cycle of Symbion pandora, see the CreatureCast podcast on this topic.
Symbion és un gènere d'uns peculiars animals microscòpics que no tenen parents obvis i que per tant s'han classificat en el seu propi fílum dels cicliòfors (Cycliophora).
Pot reproduir-se tant asexualment per gemmació com sexualment. En la reproducció sexual el mascle, en estadi d'alimentació, s'ajunta i fecunda a una femella en gemmació. Llavors la femella se separa de l'estat d'alimentació i s'arrapa a un altre hostatger. Allà la larva es desenvolupa dins seu. La femella mor i la larva surt.
Symbion és un gènere d'uns peculiars animals microscòpics que no tenen parents obvis i que per tant s'han classificat en el seu propi fílum dels cicliòfors (Cycliophora).
Pot reproduir-se tant asexualment per gemmació com sexualment. En la reproducció sexual el mascle, en estadi d'alimentació, s'ajunta i fecunda a una femella en gemmació. Llavors la femella se separa de l'estat d'alimentació i s'arrapa a un altre hostatger. Allà la larva es desenvolupa dins seu. La femella mor i la larva surt.
Vířníkovci (Cycliophora) je „kmen“ prvoústých koloniálních živočichů žijících přisedle na ústních orgánech humrů a živících se filtrací. Byli objeveni v roce 1995 a zatím jsou popsány dva druhy.
Vířníkovci jsou 0,35 milimetrů velcí. Trávicí soustava má tvar písmene U, okolo ústního otvoru mají obrvenou nálevku.
Vířníkovci mají složité životní cykly.[1] Přisedlý jedinec na humrovi je znám jako potravní jedinec. V nepohlavním cyklu se z něho uvolňuje tzv. Pandořina larva, která přisedá obvykle na téhož humra. V pohlavním cyklu vzniká uvnitř těla potravního jedince jiný typ larvy, tzv. Prométheova larva, která po uvolnění přisedne na jiného potravního jedince a vyvíjejí se v ní dva jedinci samčího pohlaví velcí kolem 84 mikrometrů. Prométheova larva přisedne na potravního jedince, ve kterém vzniká samice. Ta se po uvolnění spáří se samci a dosedne opět na stejného humra. Teprve potom v ní začne utvářet nová, tzv. chordoidní larva, která po uvolnění volně plave ve vodě a hledá nového humra, na kterého by přisedla. Po přisednutí se změní v potravního jedince a nepohlavním cyklem se na humrovi vybuduje nová kolonie.
První vířníkovec, druh Symbion pandora, byl objeven v roce 1995[2] v Severním moři na humrovi Nephrops norvegicus. V roce 2003 byl učiněn objev symbiona v Jaderském moři u Chorvatského poloostrova IIstria na jiném druhu humra, na humrovi evropském (Homarus gammarus).[3] Tito dva vířníkovci jsou v podstatě totožní, nový objev byl tedy přiřazen k druhu Symbion pandora. V roce 2005 byl u atlantického pobřeží Severní Ameriky učiněn nový nález.[4] Živočich žil přisedle na humrovi americkém (Homarus americanus), byl trochu odlišný od evropských nálezů a byl pojmenován Symbion americanus.
Zástupci vířníkovců ze všech tří dosavadních nalezišť byli podrobeni genetické analýze (mitochondriální gen pro cytochrom c oxidázu)[5] a bylo zjištěno, že zatímco američtí jedinci jsou poměrně uniformní (tvoří tři velmi příbuzné skupiny), evropští se rozpadají do několika skupin, možná v budoucnu pojmenovaných druhů. První skupina je původní Symbion pandora z humra Nephrops norvegicus ze Severního moře i Středomoří, druhá žije na humrovi evropském ve Středomoří, další na humrovi evropském v Atlantiku a Severním moři a poslední, nejbazálnější, opět na humrovi evropském v Severním moři. Pokud by vířníkovci z Ameriky a vířníkovci z Evropy tvořili dvě oddělené větve, mohlo by to znamenat, že původní evropský symbion žil na humrovi evropském v Severním moři, dostal se do Středomoří, zde některé populace „přeskočily“ na nového hostitele, na humra Nephrops norvegicus a s ním se vrátili do Severního moře.
Na fosilních členovcích rodu Hesslandola ze svrchního kambria byly objeveny útvary, o nichž si vědci myslí, že by to mohli být předci nebo alespoň fosilní příbuzní dnešních vířníkovců.
Začlenění vířníkovců do systému živočichů není zatím zcela jasné, jedna teorie soudí, že jsou sesterskou skupinou mechovnatců[6] (dohromady pak tvoří skupinu Kamptozoa), jiná teorie je považuje za sesterskou skupinu skupiny Syndermata (tj. vířníků, žábrovců a vrtejšů).[7]
Vířníkovci (Cycliophora) je „kmen“ prvoústých koloniálních živočichů žijících přisedle na ústních orgánech humrů a živících se filtrací. Byli objeveni v roce 1995 a zatím jsou popsány dva druhy.
Vířníkovci jsou 0,35 milimetrů velcí. Trávicí soustava má tvar písmene U, okolo ústního otvoru mají obrvenou nálevku.
Cycliophora (Gr.: Kreistragende) ist ein 1995 von den dänischen Biologen Reinhardt Kristensen und Peter Funch neu eingeführter Stamm der Vielzelligen Tiere.[1] Derzeit ist nur eine Gattung mit zwei Arten, Symbion pandora und Symbion americanus (Obst et al., 2006),[2] bekannt, die auf den Mundwerkzeugen von Hummern leben und nur etwa 350 µm groß werden.
Die bislang bekannten Arten der Cycliophora erreichen in ihrer sessilen und bekanntesten Form (Ernähungsstadium oder Nährindividuum) eine Körperlänge von etwa 350 Mikrometer.[3] Sie sind mit Hilfe einer saugnapfähnlichen Fußplatte und einem Stiel an den Mundwerkzeugen der Hummer befestigt, auf denen sie leben. Die Ernährung erfolgt durch das Einstrudeln von Nahrungspartikeln durch einen Cilienring um die Mundöffnung. Der Darmausgang befindet sich als separater Ausgang in der Nähe der Mundöffnung. Im Körper des Tieres entstehen kontinuierlich neue Knospen, die den Ernährungsapparat ersetzen und asexuelle Larven bilden.
Der Fortpflanzungszyklus der Cycliophora besteht aus einer komplexen Abfolge von geschlechtlichen und ungeschlechtlichen Stadien. Dabei besitzen sie mehrere verschiedene Entwicklungsstadien, die zumindest kurzfristig freischwimmend sind. Diese lassen sich unterteilen in Pandora-Larven, die ein fertiges sessiles Tier ausbilden können, Prometheus-Larven, welche Zwergmännchen mit einer typischen Länge von etwa 40 Mikrometern bilden,[4] sowie weibliche Tiere, die sich an Hummer-Mundwerkzeugen festsetzen und Chordoid-Larven als Verbreitungsstadium freigeben können. Keines der freischwimmenden Stadien nimmt Nahrung auf.
Aus dem an den Mundwerkzeugen des Hummers festsitzenden Ernährungsstadium bildet sich durch innere Knospung zunächst eine Pandora-Larve, welche den Körper des Muttertieres verlässt, sich in dessen Nähe auf den Mundwerkzeugen desselben Hummers festsetzt und zu einem neuen Ernährungsstadium heranwächst.[4] Der Vorgang kann sich mehrfach wiederholen und erklärt die oft hohe Anzahl an nicht geschlechtsreifen Ernährungsstadien an den Mundwerkzeugen eines einzelnen Hummers.[5]
In einer späteren Phase ihres Lebens wechseln die Ernährungsstadien von diesem ungeschlechtlichen Fortpflanzungszyklus zu einem geschlechtlichen Fortpflanzungszyklus. Einige Individuen bilden, in ähnlicher Weise wie bereits die Pandora-Larven, eine sogenannte Prometheus-Larve, während andere, ebenfalls durch innere Knospung weibliche Geschlechtstiere hervorbringen.[2] Der genaue Auslöser für diesen Wechsel ist noch unbekannt, der Vorgang scheint jedoch eng gekoppelt mit dem Häutungszyklus des Hummers zu sein. Zum Ende seines Häutungsprozesses finden sich geschlechtsreife Cycliophora an den Mundwerkzeugen.[6]
Die Prometheus-Larve (auch „primary male“, „Primäres Männchen“) verfügt über keine vollständigen Fortpflanzungsorgane. Sie verlässt das Ernährungsstadium in dem sie gebildet wurde, verbringt eine kurze Zeit als freibeweglicher Organismus, heftet sich schließlich an den Rumpf eines anderen Ernährungsstadiums und beginnt in ihrem Inneren durch Knospung 1–3 Zwergmännchen zu bilden.[4][7] Im Inneren des von der Prometheus-Larve besetzten Ernährungsstadiums bildet sich ein weibliches Geschlechtstier, welches, voll ausgebildet, sein Ernährungsstadium ebenfalls verlässt. Wann genau und auf welche Art und Weise die Befruchtung durch die Zwergmännchen erfolgt ist unbekannt.[4]
Das befruchtete Weibchen vermag kurze Strecken schwimmend zu überwinden und setzt sich bevorzugt, etwas abseits der Ernährungsstadien-Kolonie, an geschützteren Bereichen der Mundwerkzeuge desselben Hummers fest.[8] Dort degeneriert es zu einer Zyste („chordoid cyst“) in deren Innern eine Chordoid-Larve heranwächst. Letztere stellen das Verbreitungsstadium des geschlechtlichen Fortpflanzungszyklus dar. Nachdem sie ihre Zyste verlassen haben, können sie sich sowohl schwimmend als auch kriechend fortbewegen und besiedeln einen neuen Hummer, wo aus ihnen ein Ernährungsstadium hervorgeht und der Fortpflanzungszyklus erneut beginnt.[5]
Die genaue Position der Cycliophora innerhalb des phylogenetischen Systems der Tiere ist nicht abschließend geklärt und entsprechend umstritten. Sie werden von verschiedenen Wissenschaftlern an unterschiedliche Stellen des Systems platziert. So wird von einigen eine Verwandtschaft mit den Plattwürmern angenommen. Andere sehen eine engere Verwandtschaft mit den Moostierchen (Bryozoa), denen sie in ihrer sessilen Lebensweise und der Fortpflanzung ähneln. Als ebenfalls mögliche Schwestergruppe werden aufgrund morphologischer und molekularer Merkmale die Kelchwürmer (Kamptozoa) genannt.[9][10]
Aus dem Taxon Cycliophora sind bislang nur zwei Arten bekannt, die beide auf den Mundwerkzeugen von Hummern leben:
Eine weitere, bislang unbenannte Art, wurde zudem auf dem Europäischen Hummer (Homarus gammarus) entdeckt.[11]
Cycliophora (Gr.: Kreistragende) ist ein 1995 von den dänischen Biologen Reinhardt Kristensen und Peter Funch neu eingeführter Stamm der Vielzelligen Tiere. Derzeit ist nur eine Gattung mit zwei Arten, Symbion pandora und Symbion americanus (Obst et al., 2006), bekannt, die auf den Mundwerkzeugen von Hummern leben und nur etwa 350 µm groß werden.
Los Cycliophora son d'animals microscopics (0,4 mm sus 0,1 mm per la femèla e 0,1 mm sus 0,05 mm pel mascle nan). Vivon sus las pèças bucalas de las langostas e ligombaus.
Las femèlas se compausan de tres partidas : un còn bucal, un abdomèn e un disc de fixacion. Los mascles son desprovesits de còn bucal e vivon fixats sus la femèla.
I a dos mòdes de reproduccions : sexuat via una larva cordoïda e asexuat via una larva pandora.
Tres espècias son conegudas :
Cycliophora (latinizirani grč. κύκλος - kiklos = krug, kotač + φορός - foros = ležaj; kružni ležaj) je novoklasificirano koljeno beskičmenjaka, nekada samo rod Symbion . Obuhvataju vodene životinje, manje od 0,5 mm, pričvršćene za dijelove usta hladnovodnih jastoga. Imaju kesasto tijelo i tri izrazito različita oblika u različitim dijelovima dvostepenog životnog ciklusa. Izgledaju toliko različito od ostalih životinja da su izdvojeni u posebno koljeno, ubrzo nakon što su otkriveni 1995. godine.[1] Ovo je bilo prvo novo koljeno višećelijskih organizma od 1983., kada su otkrveme Loricifera
Početni takson Symbion otkrili su Reinhardt Kristensen i Peter Funch,,1995 by [2] na dijelovima usnog aparata norvrškog jastoga Nephrops norvegicus i ostalih srodnih vrsta; do sada su nađei na:
Rod je tako imenovan zbog komensalnih odnosa sa jastogom (oblik simbioze) – hrane se ostacima jastogovih jela.[5]
Rod Symbion uključuje osebujne mikroskopske životinje, bez očiglednih bliskih srodnika, pa su stoga dobile odvojeno koljeno, Cycliophora. Filogenetski položaj roda Symbion ostaje nejasan: prvobitno su se koljana Ectoprocta i Entoprocta smatrali njegovim mogućim srodnicima, na temelju strukturnih sličnosti.[6] Međutim, genetičke studije sugeriraju da je "Symbion" možda bliži koljenu Gnathifera.
Symbion pandora ima bilateralnu simetriju, kesasto tijelo bez celoma. Postoje tri osnovne životne faze:
Symbion se razmnožava i aseksualno i seksualno, i ima složen ciklus razvića; razvili su strategiju za proizvodnju što više potomaka koji mogu preživjeti i naći novog domaćina kada jastog na kojem žive stane na njihovu ljusku. Najveće su aseksualni jedinke. Seksualne jedinke ne jedu. Tokom pada, sami prave kopije, gdje u jedinici roditelja raste nova individua, jedan potomak. Novi potomci pričvršćuju se na dostupno mjesto na jastogu, počinju se hraniti i na kraju počinju stvarati nove kopije.
U ranu zimu, aseksualne životinje počinju proizvoditi mužjake. Kad se mužjak rodi, odmakne se od roditelja i prilijepi za drugu aseksualnu jedinku. Jednom vezan, mužjak proizvodi dva patuljasta mužjaka unutar svog tijela, koje se pretvara u šuplju torbu. Svaki od dva patuljasta mužjaka otprilike je stotinu puta manji od aseksualne jedinke za koju su vezani, a njihovo tijelo počinje sa oko 200 ćelija. Taj se broj do zrelosti se smanjuje na samo 47. Njegov nervni sistem formiraju 34 ćelije, a još tri postaju čulne ćelije koje se koriste za spoznavanje okoline. Osam ćelija postaju sluzna žlijezda, koja proizvodi sluz koja pomaže pri kretanju po površini. Zadnje dvije ćelije formiraju testise koji proizvode spermu za oplodnju jaja. Većina ćelija patuljastih mužjaka također gube jedra, koja se smanjiju gotovo na polovinu prethodne veličine, što je prilagodba na potrebu da se dvije zrele jedinke uklope unutar tijela roditeljskog mužjaka. Dva mužjaka povećavaju šanse za oplodnju ženke.
Do kasne zime, kada velike jedinke koje se hrane u koloniji imaju mužjake pričvršćene za tijela, počinju praviti ženke. Svaka ženka u sebi nosi jedno jaje. Kad sprema polaganje jajeta, jedan od dva patuljasta mužjaka izlazi oplodi ga. Oplođena ženka nalazi se na mjestu jastoga domaćina gdje se pridruži. Unutar nje embrion u razvoju izvlači sve hranjive tvari koje su mu potrebne za rast majke, a do trenutka kad je spremna za rođenje, sve što ostaje majci je prazna ljuska. Ovaj novi potomak je snažan plivač, za razliku od svih ostalih oblika u koloniji. Oni koji uspiju pronaći novog domaćina naćiće mu usta, gdje će rasti u stomaku i usnoj šupljini, pretvarajući se u krupni, hranjeni i aseksualni tip , započinjući ciklus iznova.[7]
Stadij larve može se neznanstveno nazvati morskim crvima.[8]
Cycliophora (latinizirani grč. κύκλος - kiklos = krug, kotač + φορός - foros = ležaj; kružni ležaj) je novoklasificirano koljeno beskičmenjaka, nekada samo rod Symbion . Obuhvataju vodene životinje, manje od 0,5 mm, pričvršćene za dijelove usta hladnovodnih jastoga. Imaju kesasto tijelo i tri izrazito različita oblika u različitim dijelovima dvostepenog životnog ciklusa. Izgledaju toliko različito od ostalih životinja da su izdvojeni u posebno koljeno, ubrzo nakon što su otkriveni 1995. godine. Ovo je bilo prvo novo koljeno višećelijskih organizma od 1983., kada su otkrveme Loricifera
Los Cycliophora son d'animals microscopics (0,4 mm sus 0,1 mm per la femèla e 0,1 mm sus 0,05 mm pel mascle nan). Vivon sus las pèças bucalas de las langostas e ligombaus.
Las femèlas se compausan de tres partidas : un còn bucal, un abdomèn e un disc de fixacion. Los mascles son desprovesits de còn bucal e vivon fixats sus la femèla.
I a dos mòdes de reproduccions : sexuat via una larva cordoïda e asexuat via una larva pandora.
Tekst üüb Öömrang Kraansdiarten (Cycliophora) as en stam faan diarten, diar iarst 1995 faan Reinhardt Kristensen an Peter Funch nei iinfeerd wurden as.[1]. Diar käänt am daalang bluas tau slacher faan[2], diar üüb homern lewe an 350 µm grat san.
Kraansdiarten (Cycliophora) as en stam faan diarten, diar iarst 1995 faan Reinhardt Kristensen an Peter Funch nei iinfeerd wurden as.. Diar käänt am daalang bluas tau slacher faan, diar üüb homern lewe an 350 µm grat san.
De kransdere (Letien: Cycliophora) vörmen 'ne stam van microscopisch klein óngewerveldje, väölcellige organisme mit e zakechtig en kroekvörmig lief. Slechs twieë saorte zeen bekèndj in dees stam.
De kransdere woorte pas in 1995 weitesjappelik besjreve naodet ze óntdèk gewaore woren oppe häörkes oppe móndjdeiler vanne Nórse krieëf (Nephrops norvegicus). Later woorte ze ouch gevónjen oppe Amerikaanse krieëf (Homarus americanus) ennen Europese krieëf (Homarus gammarus). De kransdere die oppe versjillige saorten aan krieëfte woorte gevónje behuuere toet anger saorte, al is de saort vanne Europese krieëf nag zónger 'ne weitesjappelike naam.
Kransdere höbben 'n saort aan zuugnap ane bakkantj van 't lief, womit ze zich vashajen oppe häörkes vanne móndjdeiler vanne krieëf. Ze kónne zich waal veurtbewaege, al is det traog. Kransdere höbben e zakvörmig lief mit ane veurkantj 'n groeate móndjäöpening mit hel tandjechtige deiler, die wie 'ne krans ómme äöpening ligke. Kransdere waere zoeaget 350 µm groeat. De menkes höbben 'n dwergversjiening en zeen väöl klènder es de vruikes; menkes höbbe gein spiesvertaeringskenaal en dene próntj veure vruikes te bevröchte.
De vruikes laeve vanne klènder, vriegekómme deilkes die in 't water zweve wen de krieëf de proeaj opètj. De krieëf óngervindj gein las, aangezeen d'r toch neet in staot is die deilkes op te numme. Hiedoor zeen kransdere neet parasitair.
Alle bekèndje saorte vanne kransdere behuuere toette klas Eucycliophora, de orde Symbiida, de femielje Symbiidae en 't geslech Symbion.
De kransdere (Letien: Cycliophora) vörmen 'ne stam van microscopisch klein óngewerveldje, väölcellige organisme mit e zakechtig en kroekvörmig lief. Slechs twieë saorte zeen bekèndj in dees stam.
De kransdere woorte pas in 1995 weitesjappelik besjreve naodet ze óntdèk gewaore woren oppe häörkes oppe móndjdeiler vanne Nórse krieëf (Nephrops norvegicus). Later woorte ze ouch gevónjen oppe Amerikaanse krieëf (Homarus americanus) ennen Europese krieëf (Homarus gammarus). De kransdere die oppe versjillige saorten aan krieëfte woorte gevónje behuuere toet anger saorte, al is de saort vanne Europese krieëf nag zónger 'ne weitesjappelike naam.
Kransdere höbben 'n saort aan zuugnap ane bakkantj van 't lief, womit ze zich vashajen oppe häörkes vanne móndjdeiler vanne krieëf. Ze kónne zich waal veurtbewaege, al is det traog. Kransdere höbben e zakvörmig lief mit ane veurkantj 'n groeate móndjäöpening mit hel tandjechtige deiler, die wie 'ne krans ómme äöpening ligke. Kransdere waere zoeaget 350 µm groeat. De menkes höbben 'n dwergversjiening en zeen väöl klènder es de vruikes; menkes höbbe gein spiesvertaeringskenaal en dene próntj veure vruikes te bevröchte.
De vruikes laeve vanne klènder, vriegekómme deilkes die in 't water zweve wen de krieëf de proeaj opètj. De krieëf óngervindj gein las, aangezeen d'r toch neet in staot is die deilkes op te numme. Hiedoor zeen kransdere neet parasitair.
De krânsdieren of krânsdierkes (Latynske namme: Cycliophora) foarmje in stamme fan it ûnderryk fan 'e echte dieren (Metazoa), de boppestamme fan 'e oermûnigen (Protostomata) en it rangleaze takson fan 'e platwjirmeftigen (Platyzoa). Dizze stamme omfiemet mar trije soarten fan mikroskopysk lytse, wringeleaze, rjusellige organismen, dy't pas yn 1995 wittenskiplik beskreaun waarden.
Yn 1995 waard troch de biologen Reinhardt Kristensen en Peter Funch in bistke beskreaun dat yn 'e sechtiger jierren troch Tom Fenchel fûn wie en op 'e hierkes by de bek fan 'e Noarske kreeft (Nephrops norvegicus) libbe. Ut 'e beskriuwing die bliken dat dit bistke folslein oars wie as alle oare bekende dieren, en dat it yn net ien fan 'e besteande taksonomyske stammen ynpast wurde koe. Dêrom waard foar dizze nije diersoarte ek in nije stamme definiëarre, de Cycliophora of krânsdieren.
Krânsdieren hawwe in soarte fan sûchnap oan 'e efterkant fan it lichem, dêr't se har mei fêsthechtsje oan 'e hierkes op 'e bek fan 'e kreeft. Se kinne har wol fuortbewege, mar net mear as hiel stadich. Har lichem is sekfoarmich, mei oan 'e foarkant in bûtenproporsjoneel grutte mûle-iepening dy't foarsjoen is fan in rûnte of "krâns" (dêrfandinne de namme) fan behurde "toskjes". Krânsdieren kinne likernôch 0,35 mm grut wurde, wêrby't de mantsjes dwergen binne yn ferliking mei de wyfkes. De mantsjes beskikke net iens oer in spiisfertarringsstelsel, en tsjinje inkeld om 'e wyfkes te befruchtsjen.
Krânsdieren libje fan 'e lytsere, yn it wetter omdriuwkeljende itensdieltsjes dy't frijkomme as de kreeft syn proai lytsman makket. Om't se de kreeft gjin inkele lêst besoargje, wurde se net sjoen as parasiten, mar as kommensalisten. Nei't der krânsdieren by de Noarske kreeft fêststeld wiene, waarden se letter ek ûntdutsen by de Amerikaanske kreeft (Homarus americanus) en de Jeropeeske kreeft (Homarus gammarus). It die bliken dat it om trije ferskillende soarten gie, mar de soarte dy't foarkomt op 'e Jeropeeske kreeft hat noch gjin wittenskiplike namme krigen.
De krânsdieren of krânsdierkes (Latynske namme: Cycliophora) foarmje in stamme fan it ûnderryk fan 'e echte dieren (Metazoa), de boppestamme fan 'e oermûnigen (Protostomata) en it rangleaze takson fan 'e platwjirmeftigen (Platyzoa). Dizze stamme omfiemet mar trije soarten fan mikroskopysk lytse, wringeleaze, rjusellige organismen, dy't pas yn 1995 wittenskiplik beskreaun waarden.
En 1995, un animal nova ia es descovreda par biolojistes sur la labios de la omareta (Nephrops norvegicus) cual ia es nomida Symbion pandora. Lo no es clar relatada a cualce otra filo, cual resulta en la nomi de un filo nova, siclioforo.
Lo es multe peti, tipal 350 micrometres en longia. Lo lia se par un disco aderente a la labios de omaretas, e nuri se usante un boca ensircada par un anelo de silio. Lo escreta par un ano a lado de la anelo de la buco. La paso developmental nurinte produi continual brotos interna cual recambia la strutures de nuri. Sua reprodui es noncomun e inclui e reprodui sesal e asesal.
Symbion is a genus of commensal aquatic animals, less than 0.5 mm wide, found living attached to the mouthparts of cold-water lobsters. They have sac-like bodies, and three distinctly different forms in different parts of their two-stage life-cycle. They appear so different from other animals that they were assigned their own, new phylum Cycliophora shortly after they were discovered in 1995.[1] This was the first new phylum of multicelled organism to be discovered since the Loricifera in 1983.
Symbion was discovered in 1995 by Reinhardt Kristensen and Peter Funch[2] on the mouthparts of the Norway lobster (Nephrops norvegicus). Other, related, species have since been discovered on:
The genus is so named because of its commensal relationship with the lobster (a form of symbiosis) – it feeds on the leftovers from the lobster's own meals.[5]
The genus Symbion are peculiar microscopic animals, with no obvious close relatives, and which was therefore given its own phylum, called Cycliophora. The phylogenetic position of Symbion remains unclear: originally the phyla Ectoprocta and Entoprocta were considered possible relatives of Symbion, based on structural similarities.[6] However, genetic studies suggest that Symbion may be more closely related to Gnathifera.
Symbion pandora has a bilateral, sac-like body with no coelom. There are three basic life stages:
Symbion reproduces both asexually and sexually, and has a complex reproduction cycle, a strategy evolved to produce as many offspring as possible that can survive and find a new host when the lobster they live on sheds its shell. The asexual individuals are the largest ones. The sexual individuals do not eat. During the autumn they make copies of themselves, where a new individual grows inside the parent body, one offspring at the time. The new offspring attach themselves to an available spot on the lobster, begin to feed and eventually start making new copies of themselves. In early winter, the asexual animals start producing males. When a male is born, it crawls away from its parent and glues itself to another asexual individual. Once attached, the male produces two dwarf males inside its body, which turns into a hollow pouch. Each of the two dwarf males are about one hundred times smaller than the asexual individual to which they are attached. Their bodies start out with about 200 cells, but this number has been reduced to just 47 by the time they reach maturity. Thirty-four of the cells form its nervous system, and three more become sensory cells used to help them feel their surroundings. Eight cells becomes mucus glands, which produce mucus that helps them move across the surface. The final two cells form the testes, which make the sperm that fertilize the female’s egg. Most of the cells of the dwarf males also lose their nucleus and shrink to almost half their size, which is an adaptation that allows two mature individuals to fit inside the body of the parent male. Two males increases their chances to fertilize a female. By late winter, when the large feeding individuals in the colony have males attached to their bodies, they start making females. Each female has a single egg inside her. When she is about the be born, one of the two dwarf males fertilizes her when she comes out. The fertilized female finds herself a place on the host's whiskers where she attaches herself. Inside her the developing embryo extracts all the nutrients it needs to grow from its mother, and by the time it is ready to be born, all that remains of the mother is an empty husk. This new offspring is a strong swimmer unlike all the other forms in the colony, and those who succeed in finding a new host will attach themselves to its mouthparts, where it will grow a stomach and mouthparts, morphing into a large, feeding and asexual type, starting the cycle all over again.[7] The larval stage may be unscientifically referred to as sea worms.[8]
Symbion is a genus of commensal aquatic animals, less than 0.5 mm wide, found living attached to the mouthparts of cold-water lobsters. They have sac-like bodies, and three distinctly different forms in different parts of their two-stage life-cycle. They appear so different from other animals that they were assigned their own, new phylum Cycliophora shortly after they were discovered in 1995. This was the first new phylum of multicelled organism to be discovered since the Loricifera in 1983.
Symbion estas la latina scienca nomo de genro de akvaj animaloj, malpligrandaj ol 0.5 mm larĝe, kiu troviĝas vivantaj ligitaj al la korpoj de malvarmakvaj omaroj. Ili havas sakoformajn korpojn, kaj tri distingitaj diferencajn formojn en diversaj partoj de siaj du-stadiaj vivocikloj. Ili aspektas tiom diferencaj el aliaj animaloj ke ili estis atribuitaj al sia propra, nova filumo Cycliophora tuj post ili estis malkovritaj en 1995. Tiu estis la unua nova filumo de multĉela organismo malkovrita ekde la Loricifera en 1983.[1]
Symbion estas la latina scienca nomo de genro de akvaj animaloj, malpligrandaj ol 0.5 mm larĝe, kiu troviĝas vivantaj ligitaj al la korpoj de malvarmakvaj omaroj. Ili havas sakoformajn korpojn, kaj tri distingitaj diferencajn formojn en diversaj partoj de siaj du-stadiaj vivocikloj. Ili aspektas tiom diferencaj el aliaj animaloj ke ili estis atribuitaj al sia propra, nova filumo Cycliophora tuj post ili estis malkovritaj en 1995. Tiu estis la unua nova filumo de multĉela organismo malkovrita ekde la Loricifera en 1983.
Los ciclióforos (Cycliophora) son un filo de animales descubierto en 1995 por Reinhardt Kristensen y Peter Funch en la boca de la cigala (Nephrops norvegicus).[1] Incluye un único género, Symbion, con dos especies Symbion pandora y Symbion americanus.[2]
El filo se creó dado que Symbion no encajaba en ninguno de los filos animales conocidos. Morfológicamente se asemeja a Entoprocta, pero se han descubierto similitudes anatómicas con Gnathifera. Los análisis moleculares por su parte confirman que están estrechamente emparentados con Entoprocta y que ambos comprenden grupos hermanos dentro de la filogenia de Lophotrochozoa.[3] El clado de ciclióforos y entoproctos se denomina Kamptozoa el cual a veces es considerado un filo.
El nombre del filo Cycliophora hace referencia a la corona tentacular ciliada que presentan en la región anterior, y que emplean para alimentarse.
Los ciclióforos (Cycliophora) son un filo de animales descubierto en 1995 por Reinhardt Kristensen y Peter Funch en la boca de la cigala (Nephrops norvegicus). Incluye un único género, Symbion, con dos especies Symbion pandora y Symbion americanus.
El filo se creó dado que Symbion no encajaba en ninguno de los filos animales conocidos. Morfológicamente se asemeja a Entoprocta, pero se han descubierto similitudes anatómicas con Gnathifera. Los análisis moleculares por su parte confirman que están estrechamente emparentados con Entoprocta y que ambos comprenden grupos hermanos dentro de la filogenia de Lophotrochozoa. El clado de ciclióforos y entoproctos se denomina Kamptozoa el cual a veces es considerado un filo.
El nombre del filo Cycliophora hace referencia a la corona tentacular ciliada que presentan en la región anterior, y que emplean para alimentarse.
Symbion milimetro ½ baino gutxiago neurtzen duten animalia urtarren genero baten izena da. Otarrainen gorputzari itsatsita bizi dira. Zaku itxurako gorputzak dituzte, eta euren bi etapako bizitza-zikloan hiru forma ezberdin garatzen ditzute. Oso ezberdinak dira beste animaliekin alderatuta, eta horregatik Cycliophora filum propioa eman zitzaien 1995an. Loricifera deskribatu zenetik 1983an sortzen zen filum berri bakarra izan zen.
Symbion milimetro ½ baino gutxiago neurtzen duten animalia urtarren genero baten izena da. Otarrainen gorputzari itsatsita bizi dira. Zaku itxurako gorputzak dituzte, eta euren bi etapako bizitza-zikloan hiru forma ezberdin garatzen ditzute. Oso ezberdinak dira beste animaliekin alderatuta, eta horregatik Cycliophora filum propioa eman zitzaien 1995an. Loricifera deskribatu zenetik 1983an sortzen zen filum berri bakarra izan zen.
(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});Symbion est le seul genre de la classe des Cycliophora.
Les cycliophores sont des animaux microscopiques (0,4 mm sur 0,1 mm pour la phase fixée et 0,1 mm sur 0,05 mm pour la larve Prometheus). Ils vivent sur les pièces buccales des langoustines et homards.
On trouve 6 formes chez les cycliophores, chacune étant un stade d'un cycle complexe de reproductions asexuées et sexuées :
Il y a deux modes de reproductions : sexué via une larve chordoïde et asexué via une larve pandora.
Contrairement à ce que l'on peut lire parfois dans la littérature le mâle ne vit pas fixé sur la femelle, c'est la larve Prometheus qui se fixe sur la forme fixée (asexué). Aucune des formes sexuées n'est donc fixée. Au mieux elle est interne en tant que bourgeon mature.
Dans les années soixante, des organismes vivant fixés sur les pièces buccales de langoustine sont signalés mais supposés être des rotifères[1]. En 1995, Funch et Kristensen décrivent ces organismes comme un nouveau phylum après un examen plus précis. En premier lieu le cycle n'est pas tout à fait compris. En effet, le mâle est supposé fixé sur la "forme fixée". En effet, la partie fixée sur la "forme fixée" produit des gamètes mâles. Cependant après de plus amples observations, les auteurs ont remarqué que la forme fixée produit en fait des mâles et est le résultat d'une forme mobile appelée larve Prometheus (en référence à Pandore). Au départ la larve Promethéus a été appelée "mâle primaire" et le "mâle vrai" appelé "mâle secondaire". Cependant le mâle secondaire du fait de sa petite taille passant entre les mailles des tamis n'avait pas encore été observée [2]. Ce n'est que plus tard qu'elle a été enfin observée et étudiée. Le mâle primaire a alors été appelé "Larve Prometheus" car c'est une forme libre, transitoire et asexuée et le mâle secondaire a été appelé "mâle nain" du fait de sa petite taille : autour de 40µ. En 2006, une nouvelle espèce de cycliophore est décrite : Symbion americanus[3]. Aujourd'hui les modalités de fécondation entre le mâle et la femelle sont encore inconnus. De plus plusieurs autres espèces sont suspectées : Symbion americanus pourrait être un complexe d'espèces cryptiques[4] et une espèce semble exister aussi sur les pièces buccales du homard Européen : Homarus gammarus.
Le cycle de vie des cycliophores est particulièrement complexe et fait intervenir une reproduction sexuée et asexuée.
La forme fixée va former intérieurement un bourgeon qui va donner une larve Pandora. Cette larve, mobile, va se fixer sur le même crustacé hôte et former en son sein elle-même une forme fixée. Lors de la formation d'une larve Pandora le système nerveux et digestif de la forme fixée régressent et vont régénérer après que la larve Pandora soit expulsée. Ainsi, le cône buccal régresse lors de la formation d'une larve Pandora. Cette larve est appelée Pandora car à ce moment-là, l'individu fixé contient, comme la boîte de Pandore un organisme en son sein, voire plusieurs. En effet, il semble que la larve de Pandore elle-même en cours de gestation puisse contenir un individu fixé (qui donc n'est pas encore fixé) en formation, lui-même contenant un bourgeon de larve Pandora. Cette configuration faisant alors plutôt penser à des poupées russes.
La phase sexuée est bien plus complexe que la phase asexuée et fait intervenir 5 des 6 différentes phases du cycle de vie des Cycliophores.
Lorsque la mue de l'hote commence, par un mécanisme encore inconnu, des individus de la forme fixée vont commencer à bourgeonner soit des femelles avec un oocyte, soit des larves Prometheus. La larve Prometheus va être expulsée et se fixer sur un individu fixé contenant lui-même une femelle. Au sein de la larve Prométheus vont se former plusieurs mâles nains. Une larve Prométhéus peut contenir de un à trois mâles nains. Il n'est pas encore clair si la fécondation entre le mâle nain et la femelle a lieu sur l'animal fixé ou si elle se fait librement près de ce dernier. La fécondation va donner un zygote et la femelle libre va se fixer par l'avant pas loin de l'individu fixé qui l'a produite. Au sein de la femelle va alors se former une larve chordoïde à partir des tissus de la femelle. Tous les tissus de la femelle vont être recyclés pour former une larve chordoïde. À ce moment-là il ne reste de la femelle que la cuticule fixée avec la larve chordoïde en gestation. On parle de cyste chordoïde. Une fois la larve chordoïde formée elle va briser le cyste et aller se fixer sur un autre hôte ou le même une fois sa mue effectuée. Une fois fixée, la larve chordoïde va produire une forme fixée par bourgeonnement interne et un nouveau cycle d'infestation par reproduction asexuée se déroulera.
Os ciclióforos (Cycliophora, do grego κύκλος kýklos, "círculo", "roda" e φορός phorós "portador", é dicir, "os que levan rodas", debido a unha pequena coroa que rodea a boca de ditos organismos) son un filo de animais descuberto en 1995 por Reinhardt Kristensen e Peter Funch da Universidade de Copenhaguen na boca de Nephrops norvegicus (a cigala).[1]
Trátase dun grupo de seres mariños, triblásticos, acelomados, con simetría bilateral, que inclúe un único xénero, Symbion, con dúas especies descritas Symbion pandora e Symbion americanus. [2]A segunda das especies encontrouse na boca de Homarus americanus (o lumbrigante americano)[3] e aínda hai outras, de momento sen describir, encontradas na boca de Homarus gammarus (o lumbrigante).
Os zoólogos decidiron crear este filo xa que estes seres posúen un gran número de características que os diferencian doutros filos como a súa morfoloxía, a sexualidade etc., non encaixando con ningún dos actualmente existentes.
Os ciclióforos (Cycliophora, do grego κύκλος kýklos, "círculo", "roda" e φορός phorós "portador", é dicir, "os que levan rodas", debido a unha pequena coroa que rodea a boca de ditos organismos) son un filo de animais descuberto en 1995 por Reinhardt Kristensen e Peter Funch da Universidade de Copenhaguen na boca de Nephrops norvegicus (a cigala).
Trátase dun grupo de seres mariños, triblásticos, acelomados, con simetría bilateral, que inclúe un único xénero, Symbion, con dúas especies descritas Symbion pandora e Symbion americanus. A segunda das especies encontrouse na boca de Homarus americanus (o lumbrigante americano) e aínda hai outras, de momento sen describir, encontradas na boca de Homarus gammarus (o lumbrigante).
Symbion adalah nama dari genus hewan air, kurang dari ½ mm, ditemukan hidup melekat pada tubuh lobster air dingin. Mereka memiliki tubuh seperti kantung, dan tiga bentuk yang jelas berbeda di berbagai bagian dalam siklus hidup dua-tahap mereka. Mereka tampil begitu berbeda dari hewan lain sehingga mereka dimasukkan ke dalam filum baru, Cycliophora, tak lama setelah mereka ditemukan pada tahun 1995. Ini adalah filum baru pertama organisme bersel untuk ditemukan sejak Loricifera pada tahun 1983.
Symbion adalah nama dari genus hewan air, kurang dari ½ mm, ditemukan hidup melekat pada tubuh lobster air dingin. Mereka memiliki tubuh seperti kantung, dan tiga bentuk yang jelas berbeda di berbagai bagian dalam siklus hidup dua-tahap mereka. Mereka tampil begitu berbeda dari hewan lain sehingga mereka dimasukkan ke dalam filum baru, Cycliophora, tak lama setelah mereka ditemukan pada tahun 1995. Ini adalah filum baru pertama organisme bersel untuk ditemukan sejak Loricifera pada tahun 1983.
I cicliofori sono piccolissimi animali marini scoperti nel 1995. Esiste una sola specie conosciuta, Symbion pandora, che vive come commensale del labbro superiore dello scampo. Il ciclo biologico comprende un ciclo di riproduzione sessuale e un ciclo asessuale, che si alternano. Le sue larve sono la larva cordoide e la larva pandora. Fanno parte del Phylum artificiale degli pseudocelomati, caratterizzati dalla presenza di uno pseudocele.
De kransdiertjes (Cycliophora) vormen een stam van microscopisch kleine ongewervelde, veelcellige organismen met een zakachtig en kruikvormig lichaam. Er zijn slechts 2 soorten in deze stam bekend, die pas in 1995 werd ontdekt.
Kransdiertjes werden pas in 1995 wetenschappelijk beschreven nadat ze door de biologen Funch & Kristensen waren ontdekt op de haartjes op de monddelen van de Noorse kreeft (Nephrops norvegicus). Later werden de diertjes ook gevonden op de Amerikaanse kreeft (Homarus americanus) en de Europese kreeft (Homarus gammarus). De kransdiertjes die op de Amerikaanse kreeft werden gevonden behoren tot een ander soort en deze wordt Symbion americanus genoemd. De exemplaren op de Europese kreeft vormen een derde soort, deze heeft echter nog geen wetenschappelijke naam.
Kransdiertjes hebben een soort zuignap aan de achterzijde van het lichaam waarmee ze zich vasthechten op de haartjes van de monddelen van een kreeft. Ze kunnen zich wel voortbewegen, zij het heel langzaam. Kransdiertjes hebben een zakvormig lichaam met aan de voorzijde een buitenproportionele grote mondopening die voorzien is van verharde 'tandjes', die als een krans om de mondopening liggen, hieraan is de Nederlandse naam te danken. Kransdiertjes worden ongeveer 350 µm groot, een derde van een millimeter. De mannetjes hebben een dwergverschijning, ze zijn extreem veel kleiner dan de vrouwtjes. Mannetjes hebben niet eens een spijsverteringskanaal en dienen alleen om het vrouwtje te bevruchten.
De vrouwtjes leven van de kleinere, in het water zwevende deeltjes die vrijkomen als de kreeft zijn prooi opeet. De kreeft heeft hier geen last van, daar hij toch niet in staat is om dergelijke in het water zwevende deeltjes op te nemen. De kransdiertjes zijn hierdoor niet aan te merken als parasiet, eerder als commensalist.
De kransdiertjes vormen een eigen stam die is onderverdeeld in verschillende deelgroepen.
De kransdiertjes (Cycliophora) vormen een stam van microscopisch kleine ongewervelde, veelcellige organismen met een zakachtig en kruikvormig lichaam. Er zijn slechts 2 soorten in deze stam bekend, die pas in 1995 werd ontdekt.
Kransdiertjes werden pas in 1995 wetenschappelijk beschreven nadat ze door de biologen Funch & Kristensen waren ontdekt op de haartjes op de monddelen van de Noorse kreeft (Nephrops norvegicus). Later werden de diertjes ook gevonden op de Amerikaanse kreeft (Homarus americanus) en de Europese kreeft (Homarus gammarus). De kransdiertjes die op de Amerikaanse kreeft werden gevonden behoren tot een ander soort en deze wordt Symbion americanus genoemd. De exemplaren op de Europese kreeft vormen een derde soort, deze heeft echter nog geen wetenschappelijke naam.
Kransdiertjes hebben een soort zuignap aan de achterzijde van het lichaam waarmee ze zich vasthechten op de haartjes van de monddelen van een kreeft. Ze kunnen zich wel voortbewegen, zij het heel langzaam. Kransdiertjes hebben een zakvormig lichaam met aan de voorzijde een buitenproportionele grote mondopening die voorzien is van verharde 'tandjes', die als een krans om de mondopening liggen, hieraan is de Nederlandse naam te danken. Kransdiertjes worden ongeveer 350 µm groot, een derde van een millimeter. De mannetjes hebben een dwergverschijning, ze zijn extreem veel kleiner dan de vrouwtjes. Mannetjes hebben niet eens een spijsverteringskanaal en dienen alleen om het vrouwtje te bevruchten.
De vrouwtjes leven van de kleinere, in het water zwevende deeltjes die vrijkomen als de kreeft zijn prooi opeet. De kreeft heeft hier geen last van, daar hij toch niet in staat is om dergelijke in het water zwevende deeltjes op te nemen. De kransdiertjes zijn hierdoor niet aan te merken als parasiet, eerder als commensalist.
Cycliophora eller ringbærere er siste rekke av dyr som har blitt beskrevet (1995).
Til nå kjenner man bare tre arter som lever på munndelene til ulike hummerarter, deriblant sjøkreps. Ringbærere har en krans av små flimmerhår som brukes for å tilegne seg matrester fra hummeren de bor på. De blir opptil 350 mikrometer.
Ringbærere er den første rekken med flercellede dyr som har blitt beskrevet siden korsettdyr (Loricifera) i 1983.
.jpg){kind=small}
Denne zoologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. 
Cycliophora eller ringbærere er siste rekke av dyr som har blitt beskrevet (1995).
Til nå kjenner man bare tre arter som lever på munndelene til ulike hummerarter, deriblant sjøkreps. Ringbærere har en krans av små flimmerhår som brukes for å tilegne seg matrester fra hummeren de bor på. De blir opptil 350 mikrometer.
Ringbærere er den første rekken med flercellede dyr som har blitt beskrevet siden korsettdyr (Loricifera) i 1983.
Lejkogębce (Cycliophora) – typ niewielkich, morskich zwierząt bezkręgowych, do którego należą 2 opisane gatunki, Symbion pandora i Symbion americanus, będące ektokomensalami homarów.
S. pandora został odkryty w 1994 roku przez dwóch duńskich naukowców, R. Kristensena i P. Funcha, którzy przypadkiem odnaleźli na narządach gębowych homara Nephrops norvegicus nieznany im organizm. Okazał się on na tyle swoisty, że utworzono dla niego nowy typ zwierząt.
Lejkogębce w swej podstawowej, odżywiającej się (troficznej) postaci mają dwubocznie symetryczne ciało złożone z trzech części: lejka gębowego, tułowia i stylika. Na szczycie lejka gębowego znajduje się otwór gębowy otoczony wieńcem rzęsek, które naganiają cząstki pokarmu (resztki posiłków homara). Tułów mieści większość organów wewnętrznych, zaś stylik służy do przytwierdzania zwierzęcia do szczeci na szczękach i szczękonóżach gospodarza.
Układ pokarmowy ma kształt litery U. Wyposażony jest w żołądek nie posiadający światła lecz wypełniony całkowicie komórkami produkującymi enzymy trawienne. Otwór odbytowy mieści się w górnej części tułowia, blisko połączenia z lejkiem gębowym.
Układ nerwowy zbudowany jest bardzo prosto. Składa się ze zwoju w lejku gębowym i pary nerwów przebiegających wzdłuż tułowia. Lejkogębce nie mają wyspecjalizowanych narządów zmysłów.
Nie występują układy: krwionośny, wydalniczy i oddechowy. Postać troficzna nie posiada również układu rozrodczego.
Wolna od organów przestrzeń tułowia wypełniona jest komórkami niezróżnicowanymi (brak więc jamy ciała). Z komórek tych co pewien czas tworzą się zawiązki nowych narządów wewnętrznych, które - w miarę wzrostu - wypychają dotychczasowe ku górze i ostatecznie wyrzucają na zewnątrz organizmu. Konieczność takiej okresowej wymiany wynika najprawdopodobniej z braku układu wydalniczego - komórki poszczególnych układów magazynują szkodliwe substancje i dlatego muszą zostać usunięte zanim nastąpi zatrucie.
Cykl rozwojowy lejkogębców jest bardzo złożony. Z komórek niezróżnicowanych postaci troficznej, która jest aseksualna (nie posiada układu rozrodczego), razem z nowymi narządami wewnętrznymi tworzy się co pewien czas larwa Pandory. Larwa ta wydostaje się z postaci troficznej poprzez odbyt i, ze względu na słabą umiejętność pływania, osiada w stosunkowo niewielkiej odległości, tzn. na szczękach lub szczękonóżach tego samego homara. Jej zadaniem jest więc rozbudowa istniejącej już kolonii. Wewnątrz larwy Pandory znajduje się zawiązek nowej postaci troficznej. Kiedy larwa osiada, jej ciało obumiera, zaś postać troficzna przebija się na zewnątrz i zaczyna pobierać pokarm. W ten sposób zamyka się cykl rozmnażania bezpłciowego.
Kiedy homar okresowo zrzuca naskórek (linieje), lejkogębce przechodzą do rozmnażania płciowego. Z komórek niezróżnicowanych powstają wtedy zawiązki larwy Prometeusza lub samicy. Larwa Prometeusza wydostaje się, podobnie jak larwa Pandory, poprzez odbyt, jest jednak w stanie przepłynąć jeszcze krótszy odcinek, dlatego od razu szuka najbliższej postaci troficznej z rozwijającą się wewnątrz niej samicą. Po znalezieniu odpowiedniego osobnika przyczepia się do niego tuż przy otworze odbytowym. Kiedy samica jest już gotowa do opuszczenia postaci troficznej, z wnętrza larwy Prometeusza wydostaje się jeden lub dwa karłowate samce wyposażone w bardzo duże (w stosunku do rozmiarów ich ciała) oskórkowe penisy. Samce są sprawnymi pływakami i zapładniają samicę natychmiast, gdy wydostanie się ona przez odbyt postaci troficznej. Zapłodniona samica zwykle osadza się na narządach gębowych dotychczasowego gospodarza, jednak w pewnej odległości od macierzystej kolonii. Po osadzeniu się samica obumiera i przekształca w cystę, wewnątrz której rozwija się z komórki jajowej larwa chordoidalna. Larwa ta posiada po stronie brzusznej sztywną strukturę mięśniową (stąd jej nazwa – od łac. chorda, "struna"). Dzięki temu pływa ona znacznie lepiej niż pozostałe postaci z cyklu rozwojowego. Larwa chordoidalna szuka nowego homara do osiedlenia się i w ten sposób przyczynia do rozprzestrzenienia gatunku. Po znalezieniu gospodarza osadza się na jego narządach gębowych i obumiera, zaś na zewnątrz przebija się powstała z komórek niezróżnicowanych nowa postać troficzna. W taki sposób zamyka się cykl rozmażania płciowego.
Nazwa gatunkowa Symbion pandora pochodzi od słowa "symbioza" oraz od imienia postaci mitycznej – Pandory, która otworzyła puszkę ze wszystkimi nieszczęściami. Jest to nawiązanie zarówno do współżycia gatunku z homarem, jak i do niezwykłego sposobu powstawania nowych osobników w poszczególnych stadiach rozwojowych – z komórek wewnątrz organizmu.
w 2005 roku odkryto na amerykańskim homarze Homarus americanus drugi gatunek lejkogębców, któremu nadano nazwę Symbion americanus.
Odkrywcy sugerowali pokrewieństwo z kielichowatymi lub mszywiołami, jednak badania genetyczne wskazują na bliskość z wrotkami, kolcogłowami, szczękogębymi i drobnoszczękimi.
Gromada: Eucycliophora
Rząd: Symbiida
Rodzina: Symbiidae
Rodzaj: Symbion
Gatunki:
Na podstawie:
Halanych et al. Evidence from 18S ribosomal DNA that the lophophorates are protostome animals. „Science”. 267 (5204), s. 1641–1643, 1995. DOI: 10.1126/science.7886451 (ang.).
Edgecombe et al. Higher-level metazoan relationships: recent progress and remaining questions. „Organisms Diversity and Evolution”. 11, s. 151–172, 2011. DOI: 10.1007/s13127-011-0044-4 (ang.).
Lejkogębce (Cycliophora) – typ niewielkich, morskich zwierząt bezkręgowych, do którego należą 2 opisane gatunki, Symbion pandora i Symbion americanus, będące ektokomensalami homarów.
Symbion (do grego Syn, juntos + bios, vida) é um gênero de animais muito peculiares, sem relações de parentesco óbvias com outros grupo do reino. Foi descoberto em 1995, por Reinhardt Kristensen e Peter Funch, habitando em peças bucais de uma lagosta (Nephrops norvegicus). Desde então outras duas espécies foram descobertas, um ainda não nomeada. Estes animais pertencem a um filo próprio o Cycliophora. Desenvolvem relações de comensalismo (uma forma de simbiose: daí o nome do gênero) com várias espécies de lagosta.
O nome do filo Cycliophora é derivado de raízes gregas que significam rolamento de roda, referindo-se ao anel da boca circular. O nome do gênero Symbion é derivado de raízes gregas que significam viver juntos, referindo-se à íntima associação deste animal com o seu anfitrião lagosta. O epíteto específico "pandora" é uma referência à fase de alimentação, que contem um botão interior e uma larva de pandora com um interior em miniatura alimentação palco, lembrando os autores da caixa de pandora da mitologia grega.
Os ciclióforos são aparentemente acelomados. O corpo é dividido em um funil bucal anterior, um tronco oval e um disco adesivo posterior, pelo qual o animal se fixa às cerdas de seu hospedeiro. O adultos que se alimentam possuem cerca de 350 μm de comprimento. Os machos anões (em torno de 85 μm de comprimento) não possuem trato digestivo e funil bucal; o corpo é largamente preenchido com mesênquima e pacotes de espermatozóides em desenvolvimento. Eles vivem fixados ao corpo de adultos que se alimentam.
A circulação e a troca de gases são provavelmente realizadas por difusão simples. Um par de protonefrídios bulbo-flama está presente em um dos estágios larvais, mas ainda não foi identificado em adultos. Um gânglio cerebral situa-se dorsal ao esôfago, mas nenhum outro elemento do sistema nervoso foi ainda identificado.
Symbion pode se reproduzir assexualmente por brotamento ou sexualmente. Na reprodução sexual o macho fixa-se numa área de alimentação e fertiliza a fêmea. A fêmea então se separa do local que estão e fixa-se em outro hospedeiro, para o desenvolvimento da larva no seu interior. A fêmea então morre e libera a larva.
O primeiro espécime foi descoberto em 1995 por Reinhardt Kristensen e Peter Funch no aparato bucal de uma lagosta (Nephrops norvegicus), que nomearam a espécie como Symbion pandora. Outras espécies relatadas foram descoberta na lagosta americana Homarus americanus (Symbion americanus), e na lagosta européia Homarus gammarus (ainda não nomeada). O gênero Symbion recebeu esse nome devido a relação de comensalismo que a espécie mantém com a lagosta (simbiose).
O Symbion compreende animais microscópicos peculiares, sem nenhuma relação óbvia com outros grupos, e assim foi colocado num filo próprio, chamado Cycliophora. A posição filogenética do gênero permanece incerta, originalmente os filos Ectoprocta e Entoprocta foram considerados possíveis aparentados do gênero, baseado nas similaridades estruturais. Entretanto, estudos genéticos sugerem que o Symbion pode ser mais relatado ao filo Gnathifera.
Symbion (do grego Syn, juntos + bios, vida) é um gênero de animais muito peculiares, sem relações de parentesco óbvias com outros grupo do reino. Foi descoberto em 1995, por Reinhardt Kristensen e Peter Funch, habitando em peças bucais de uma lagosta (Nephrops norvegicus). Desde então outras duas espécies foram descobertas, um ainda não nomeada. Estes animais pertencem a um filo próprio o Cycliophora. Desenvolvem relações de comensalismo (uma forma de simbiose: daí o nome do gênero) com várias espécies de lagosta.
O nome do filo Cycliophora é derivado de raízes gregas que significam rolamento de roda, referindo-se ao anel da boca circular. O nome do gênero Symbion é derivado de raízes gregas que significam viver juntos, referindo-se à íntima associação deste animal com o seu anfitrião lagosta. O epíteto específico "pandora" é uma referência à fase de alimentação, que contem um botão interior e uma larva de pandora com um interior em miniatura alimentação palco, lembrando os autores da caixa de pandora da mitologia grega.
Symbion je jediný rod kmeňa brvoústky (Cycliophora). Sú to drobné morské živočíchy (cca 1 mm), objavené až roku 1995. Žijú ako komenzály na ústnych príveskoch homárov Nephrops norvegicus. Okolo úst je kruhový veniec bŕv, tráviaca sústava je ohnutá do tvaru „U“. Vývinový cyklus je dosť zložitý, striedajú sa v ňom nepohlavná generácia (množí sa pučaním) a pohlavná generácia. Tzv. chordoidná larva dobre pláva a má spevňovacie štruktúry homologizovateľné s nižšími chordátmi, resp. s hemichordátmi (notochord). Fylogenetická príbuznosť je stále diskutabilná – javia afinitu jednak k machovkám (Bryozoa), jednak k lofofórnym Tentaculata.
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Symbion
Symbion je jediný rod kmeňa brvoústky (Cycliophora). Sú to drobné morské živočíchy (cca 1 mm), objavené až roku 1995. Žijú ako komenzály na ústnych príveskoch homárov Nephrops norvegicus. Okolo úst je kruhový veniec bŕv, tráviaca sústava je ohnutá do tvaru „U“. Vývinový cyklus je dosť zložitý, striedajú sa v ňom nepohlavná generácia (množí sa pučaním) a pohlavná generácia. Tzv. chordoidná larva dobre pláva a má spevňovacie štruktúry homologizovateľné s nižšími chordátmi, resp. s hemichordátmi (notochord). Fylogenetická príbuznosť je stále diskutabilná – javia afinitu jednak k machovkám (Bryozoa), jednak k lofofórnym Tentaculata.
Ringbärare (Cycliophora) är en stam av djur som endast omfattar ett släkte, med endast två kända arter: Symbion pandora och Symbion americanus. Arterna har en ovanlig fortplantningsstrategi där hanen befruktar honor som fortfarande utvecklas i en äldre hona. De lever i regel på humrar och avfödan söker sig till nya humrar när de lämnar honan.
Denna djurrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Ringbärare (Cycliophora) är en stam av djur som endast omfattar ett släkte, med endast två kända arter: Symbion pandora och Symbion americanus. Arterna har en ovanlig fortplantningsstrategi där hanen befruktar honor som fortfarande utvecklas i en äldre hona. De lever i regel på humrar och avfödan söker sig till nya humrar när de lämnar honan.
Denna djurrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Тип містить один рід, в якому на теперішній час описані два види — Symbion pandora та Symbion americanus, та ще один вид відкрито, але наукового опису ще не здійснено. Перелічені види зустрічаються, відповідно, на ротових частинах норвезького омара (Nephrops norvegicus, хазяїн для Symbion pandora), американського омара (Homarus americanus, хазяїн для Symbion americanus), та європейського омара (Homarus gammarus, хазяїн досі не описаного виду). Вперше цикліофори були описані Пітером Фанчем та Рейнхардтом Крістенсеном (Данія) в 1995 році, але ці тварини були відомі зоологам з 1969-го року.
Морфологія цикліофор на різних стадіях життєвого циклу зближує їх з різними групами тварин. Так, ультраструктура кутикули у стадії, що харчується, у великій мірі нагадує кутикулу нематод; формування молодих особин шляхом внутрішнього брунькування зближує цикліофор з мохуватками (Ectoprocta), яким притаманний схожий процес; а будова органу харчування у прикріпленої стадії, і наявність карликових самців, зближує цикліофор з коловертками. Ультраструктурні дослідження епідермісу виявили в його базальному шарі структури, дуже схожі на такі у типу Внутрішньопорошицеві (Entoprocta).
Але складний життєвий цикл цикліофор, котрий включає кілька сидячих та кілька рухливих стадій, не притаманний ані коловерткам, ані мохуваткам та внутрішньопорошицевим; специфічна ж рухлива хордоїдна личинка взагалі є унікальною для первинноротих. Таким чином, еволюційні зв'язки та систематичне положення цикліофор серед тварин досі залишається нез'ясованим.
Найбільш відомою та вивченою стадією життєвого циклу цикліофор є сидяча особина, здатна до харчування, котра прикріплюється до щетинок на щелепах та ногощелепах омарів. Особини, здатні до харчування, мають близько 350 мікрометрів завдовжки, і складаються із дзвоноподібної ротової воронки, тулуба, та стеблинки із липким прикріплюючим диском. Внутрішня поверхня ротової воронки вкрита війками, а зовнішня війок не несе. Обід ротової воронки складається з приблизно п'ятдесяти війчастих та м'язово-епітеліальних клітин, що чергуються. Війчасті клітини ротової воронки, завдяки своєму биттю, забезпечують захоплення їжі, а м'язові клітини обода, скорочуючись, закривають рот, коли тварина припиняє харчуватись.
Ротова воронка звужується в напрямку до тулуба, і з'єднується з ним вузькою рухливою глоткою. Глотка може бути видовженою або овальною, і створює початок U-подібного харчового тракту, що іде від рота, через глотку проходить до шлунку, потім повертає назад до головного кінця тіла тварини, і закінчується анальним отвором, розташованим поряд з ротовою воронкою. Шлунок цикліофор не має справжнього просвіту, а натомість заповнений масою клітин, які продукують травні ферменти. Стадія, що харчується, не має видільної системи та виражених органів чуття, а нервова система є дуже простою, і складається з маси нервових клітин навколо ротової воронки і пари нервів, що проходять крізь глотку. Ніяких ознак мозку у сидячих особин виявлено не було.
Тулуб цикліофор звужується в напрямку заднього кінця, і переходить у стебельце, котре закінчується диском для прикріплення. І стебельце, і цей диск складаються лише з кутикули, і, таким чином, не мають в своєму складі живих клітин.
Розповсюдження Symbion pandora практично повністю збігається з ареалом норвезького омара, який включає в себе Північно-Східну Атлантику з Північним морем та протоками Скагерак та Каттегат. Омари, інфіковані Symbion pandora, були виловлені на Фарерських островах, в Данії, на західному узбережжі Швеції. Також Symbion pandora був знайдений на ротовому апараті норвезьких омарів, виловлених на глибині близько 500 метрів в Середземному морі, але на омарах цього виду, виловлених біля Ісландії та Карибських островів, цього коменсала не знаходять. Symbion americanus був знайдений на відповідному виді омарів (див. вище) біля узбережжя американських штатів Массачусетс та Мен, а третій вид типу — на європейських омарах біля узбережжя Західної Європи.
Цикліофори харчуються виключно за рахунок багатого на поживні речовини середовища, що утворюється навколо ротових частин омарів, де особини, здатні до харчування, утворюють щільні колонії. Кількість особин цикліофор залежить від віку омара, і коливається від кількох сотень на молодих ракоподібних до тисяч на старих. Молодий омар линяє частіше, ніж старий, і, так як прикріплена популяція комменсалів гине на скинутій кутикулі («панцирі» ракоподібних), кількість цикліофор на старих омарах завжди більша.
Даних про поведінку цикліофор на всіх стадіях життєвого циклу існує дуже мало. Прикріплених особин записували на відео, і ці зйомки показали, що тварини здатні повільно рухати ротовою воронкою, але втягування глотки в тулуб ніколи не спостерігалось. Більшість вільноживучих стадій життєвого циклу, окрім карликових самців та хордоїдних личинок (стадія, що забезпечує розповсюдження), дуже мало здатні до активного плавання.
Прикріплена стадія життєвого циклу є єдиною, на якій цикліофори харчуються. Коли омар ловить та поїдає свою здобич, дрібні її частинки та поживні речовини потрапляють у воду навколо його ротового апарату. При битті війок ротової воронки цикліофор створюється ток води, спрямований в глибину воронки. Там поживні частки вловлюються війками безпосередньо, і транспортуються через глотку до шлунку.
Цикліофори мають дуже складний механізм розмноження, з чергуванням статевого розмноження на одній із стадій життєвого циклу, і безстатевого — на двох інших.
Здатні до харчування прикріплені особини не мають ніякої статі, але здатні давати початок іншим, як статевим, так і безстатевим особинам: чоловічим, жіночим, та безстатевим личинкам. Також на цій стадії цикліофори здатні до так званого процесу «самооновлення», в ході якого практично всі живі тканини замінюються новим набором органів. Це самооновлення починається з формування внутрішньої бруньки всередині тіла. Всередині цієї бруньки розвивається повний набір органів, притаманних прикріпленій особині, включаючи травну систему, нервову систему, та ротову воронку. Коли всі органи повністю розвиваються, вони починають повільно зсовують вперед та витісняють старі органи, до тих пір, коли нова ротова воронка проходить крізь глотку та замінює стару. Єдиними частинами старої особини, що залишаються після цього процесу, є оболонка тулубу та прикріплений диск. Сидяча стадія може повторювати цей процес декілька разів, і серед науковців досі немає узгодженої думки, навіщо це робиться. Одне з пояснень може бути таким: позаяк прикріплена стадія не має видільної системи, продукти метаболізму безперервно накопичуються в організмі, і самооновлення дозволяє позбавитись цих продуктів метаболізму до того, як вони почнуть отруювати тварину.
Окрім внутрішніх бруньок в процесі самооновлення, прикріплені особини також можуть давати початок безстатевій нехордоїдній личинці-"пандорі". Ця личинка також розвивається з внутрішньої бруньки, і завжди одночасно з формуванням нового набору органів. Повністю розвинена нехордоїдна личинка виходить із прикріпленої особини через анальний отвір. Вона практично не здатна до плавання, але може повзати по субстрату, використовуючи вкриту війками поверхню на черевній стороні голови. Коли така личинка виходить із материнського організму, вона повільно переповзає на ротові щетинки омара, намагаючись знайти придатне місце для прикріплення, використовуючи чутливі структури, локалізовані на голові. Після знаходження такого місця личинка прикріплюється, личиночні риси негайно дегенерують, і утворюється структура, що нагадує прикріплену цисту.
Коли повзаюча личинка ще знаходиться всередині материнського організму, всередині неї починає розвиватись нова, здатна до харчування особина (і стає видимою в мікроскоп), і ця нова особина містить внутрішню бруньку з яскравими ознаками ротової воронки, що розвивається, яка буде готова до самооновлення відразу після того, як нова прикріплена особина остаточно розвинеться. Коли повзаюча личинка перетворюється на цисту, нова прикріплена особина починає рости у неї всередині, і за короткий час ротова воронка виходить крізь оболонку цисти, після чого нова молода особина починає харчуватись. Формування плазуючих личинок відбувається, переважно, в молодих колоніях, звичайно після линяння омара-хазяїна, коли популяція цикліофор має швидко зростати для відновлення чисельності.
За деяких обставин безстатевий спосіб розмноження може замінюватись на статевий. При статевому розмноженні прикріплені особини можуть продукувати як самиць, так і так званих личинок-прометеїв, які дають початок самцям. Обидва, як і плазуюча личинка-пандора, продукуються при внутрішньому брунькуванні. Личинка-прометей може пересуватись на дуже короткі відстані, і негайно після вивільнення з материнського організму шукає найближчу здатну до харчування особину з жіночою особиною, що розвивається всередині, після чого прикріплюється до цієї материнської особини поблизу її анального отвору. Після прикріплення личинки-прометея в ній починають розвиватись один або два карликові самці. Ці карликові самці є здатними до активного плавання, і добре впізнаються за своїми великими кутикулярними пенісами. Коли жіноча особина виходить з материнського організму через анальний отвір, личинка-прометей вивільняє рухливих самців, котрі швидко знаходять та запліднюють жіночу особину. Жіноча особина виглядає дуже подібно до плазуючої личинки-пандори, але містить всередині один дуже великий ооцит (яйце). Звичайно вона прикріплюється на щупальцях ротового апарату омара, але не всередині колонії здатних до харчування особин. Після прикріплення жіноча особина починає дегенерувати, і формує цисту, як і личинка-пандора. Всередині цисти починає розвиток нова, плаваюча хордоїдна личинка. Ця личинка має велику кількість черевних війок, і є набагато кращим плавцем, ніж будь-яка інша стадія життєвого циклу цикліофор. Таким чином, вона здатна перепливати до інших омарів, або лишатись у воді, доки омар-хазяїн линяє. Коли хордоїдна личинка прикріплюється на ротовому апараті омара, вона перетворюється на цисту, всередині якої починає розвиватись прикріплена, здатна до харчування особина.
Ніяких охоронних заходів по відношенню до цикліофор наразі не впроваджується.
Позаяк цикліофори, будучи дійсними коменсалами, не завдають ніякої шкоди своїм хазяям, вони не мають економічного значення і ніяк не впливають на життя людини.
Cycliophora Funch et Kristensen, 1995
Виды
Циклиофоры[источник не указан 797 дней] (новолат. Cycliophora от др.-греч. κύκλος — круг, колесо и φορός — несущий) — тип первичноротых животных. На момент описания состоял из единственного вида Symbion pandora (симбион пандора), в настоящее время известно два описанных вида и, по крайней мере, еще один не описанный.
В 1995 г. на норвежском омаре датскими учёными Райнхарттом Кристенсеном и Петером Функом были обнаружены крошечные (0,3 мм) существа, оказавшиеся представителями неизвестной ранее группы. Данное этому типу животных название объясняется наличием у них окаймленного бахромой колесовидного рта.
Единственное место, где можно встретить пандору[источник не указан 797 дней], — это ротовые части норвежского омара Nephrops norvegicus, обычного в проливе Каттегат. Циклиофоры — комменсалы омаров, прикрепляющиеся к ним с помощью особого липкого диска на заднем конце тела и получающие таким образом доступ к пище животного-хозяина. Рот и анус на переднем конце тела; целома нет.
При всей простоте внутреннего устройства жизненный цикл пандор очень сложен, необычен и не до конца изучен. Есть две основные жизненные формы пандор:
Symbion pandora способен размножаться половым и неполовым путём. При неполовом размножении личинки развиваются внутри бесполой формы, причём перерождается её пищеварительный тракт. Половое размножение происходит в период линьки омара. Самцы прикрепляются к бесполой форме, содержащей развивающуюся самку, и оплодотворяют её. Оплодотворенная самка выходит наружу и прикрепляется к хозяину. Личинка новой бесполой формы развивается внутри самки, которая затем умирает. Уникальная особенность размножения пандор в том, что пищеварительная система у них связана с репродуктивной.
По-видимому, ближайшими родственниками циклиофор являются мшанки, которые также размножаются почкованием, и внутрипорошицевые.
Циклиофоры[источник не указан 797 дней] (новолат. Cycliophora от др.-греч. κύκλος — круг, колесо и φορός — несущий) — тип первичноротых животных. На момент описания состоял из единственного вида Symbion pandora (симбион пандора), в настоящее время известно два описанных вида и, по крайней мере, еще один не описанный.
环口动物门（學名：Cycliophora），又名微轮动物门，是一类微小的水生动物，於1995年由Reinhardt Kristensen与Peter Funch发现。牠們的身体长度小于0.5毫米，寄生于龙虾体内。其身体呈囊状，在生命周期的不同阶段具有不同的形态。环口动物发现于1995年，由于该类动物的特殊性，被列为单独的一个门。环口动物与轮形动物可能是近亲。
シンビオン属 (Symbion) は、アカザエビ類に付着して生活する小型の無脊椎動物である。近縁の種がいないため、有輪動物門という新しい門を与えられた。有輪動物門に含まれるのはこの1属のみである。
シンビオン属ではじめて記載されたのはS. pandora（パンドラムシ）である。この種は1995年にReinhardt KristensenとPeter Funchによって、ノルウェー近海の大西洋に生息するアカザエビ科の一種ヨーロッパアカザエビの口器から発見された。シンビオンという名前は、エビに片利共生しているところから、共生を意味する英単語 symbiosis に因んで命名された。種小名 pandora はパンドラの箱に由来する。これは、固着世代の体内に、出芽しようとする固着世代や遊泳世代、さらにその遊泳世代の体内に含まれた固着世代が存在する様を"何が入っているか分からない"パンドラの箱に見立てたものである[1]。
その後、アメリカウミザリガニからS. americanusが発見されたほか、ヨーロッパウミザリガニからも1種が見つかっているが、これはまだ命名されていない。 系統学的な位置ははっきりと分かっていない。当初は構造的な類似性から外肛動物や内肛動物に近いとされたが[1]、現在では遺伝学的な解析によって、担顎動物により近いと考えられている。
S. pandoraは左右相称であり、その体は袋状で体腔を持たない。丸い胴体と固着するための柄を備え、胴体の前端には繊毛冠がある。全体の感じはワムシ類にも似ている。細部については生活環の各段階で異なるので、下記の生殖の項を参照されたい。
以下のような世代交代を行う生活史を持ち、有性生殖と出芽による無性生殖の両方を行う。
シンビオン属 (Symbion) は、アカザエビ類に付着して生活する小型の無脊椎動物である。近縁の種がいないため、有輪動物門という新しい門を与えられた。有輪動物門に含まれるのはこの1属のみである。
シンビオン属ではじめて記載されたのはS. pandora（パンドラムシ）である。この種は1995年にReinhardt KristensenとPeter Funchによって、ノルウェー近海の大西洋に生息するアカザエビ科の一種ヨーロッパアカザエビの口器から発見された。シンビオンという名前は、エビに片利共生しているところから、共生を意味する英単語 symbiosis に因んで命名された。種小名 pandora はパンドラの箱に由来する。これは、固着世代の体内に、出芽しようとする固着世代や遊泳世代、さらにその遊泳世代の体内に含まれた固着世代が存在する様を"何が入っているか分からない"パンドラの箱に見立てたものである。
その後、アメリカウミザリガニからS. americanusが発見されたほか、ヨーロッパウミザリガニからも1種が見つかっているが、これはまだ命名されていない。 系統学的な位置ははっきりと分かっていない。当初は構造的な類似性から外肛動物や内肛動物に近いとされたが、現在では遺伝学的な解析によって、担顎動物により近いと考えられている。
심비온속(Symbion)은 냉수 바닷가재의 몸에 부착되어 사는, 폭 ½ mm 이하의 매우 작은 해양 동물의 속이다. 다른 동물문과 너무 달라서, 1995년 발견된 후 새로운 문, 구륜동물문(Cycliophora)으로 배정되었다. 구륜동물문은 1983년에 윤형동물문(Loricifera)이 발견된 이래, 새로운 다세포 기관 중에서 최초의 동물 문(門)이다.
심비온속(Symbion)은 1995년에 라인하르트 크리스텐센과 피터 펀치[1]에 의해 노르웨이바닷가재 (Nephrops norvegicus)의 구기(口器)에서 발견되었고, 기타 종들은 다음과 같은 곳에서 발견되었다.:
이 속은 바닷가재와 공생 관계(상부상조(symbiosis) 형태)에 있기 때문에 심비온속(Symbion)이라는 이름이 붙었다. 이들은 먹이를 바닷가재가 먹다 만 먹이에서 얻는다.
심비온속(Symbion)은 명백한 근연종이 없는 매우 작고 독특한 동물로, 그 자체로 구륜동물문(Cycliophora)이라는 문(門)을 이루고 있다. 심비온속(Symbion)의 계통발생적 위치는 불명확한 상태로 남아있다: 초기에는 심비온속(Symbion)과 구조적으로 유사한 외항동물문(Ectoprocta)과 내항동물문(Entoprocta)이 심비온속과 관련이 있는 동물 문으로 고려되었다. 그러나, 유전자 연구를 통해, Gnathifera와 좀 더 밀접한 관계에 있는 것으로 입증되고 있다.
.jpg)
