Тло крил метелика білувате, з чорним малюнком. У самця на передніх крилах широке помаранчеве поле. Переднє крило довжиною 2-2,4 см, розмах крил 3,3-4,9 см, самиця трохи більша. Верхівка переднього крила чорна, у самиці чорне поле ширше. Заднє крило біле. Основним білим пігментом є птерин[en]. Нижня поверхня крил має чорні та жовті лусочки, що надає крилу брудно-зеленого відтінку.[1]
Антени головчасті, сірого кольору, булава біла. Голова та груди самця вкриті жовтувато-сірими волосками, в самиці — темно-сірими.
За літо розвивається одне покоління. Імаго літають з квітня до червня. Метелики часто п'ють нектар квітів з родини гвоздичні, також зустрічаються на квітках кормових рослин личинок родини капустяні.[2] Самиці тримаються поблизу кормових рослин, самці ширяють у пошуках самиць, яких помічають за допомогою зору.[3]
Яйця відкладають на кормові рослини, біля основи квітки або в розкриту оцвітину, по одному яйцю на рослину, а також впорскують поряд феромон, який дозволяє іншим метеликам уникати таких рослин.[4] Яйця близько 1 мм у довжину, видовжені. При відкладанні білого кольору, через добу стають рожево-помаранчовими, пізніше більш яскраво червоними. Перед вилупленням личинок стають темно-бурими. Від кладки до вилуплення проходить 7-12 днів, залежно від погоди.[5]
Розвиток гусениці продовжується 16-36 днів, супроводжується 5-ма линяннями.[6] Гусениці живляться капустяними родів жеруха (зокрема жерухою лучною), Sisymbrium, Turritis, також можуть зустрічатися на кінському часнику черешковому, гусимці альпійському, місячниці однорічній, вайді фарбувальній, турнепсі тощо.[7] Латинська видова назва cardamines відповідає назві роду жеруха Cardamine, на якому часто знаходять гусениць. У разі відкладання двох і більше яєць на рослину спостерігають канібалізм.[8]
Лялечка формується восени, зимує. Відомі випадки перебування лялечки в діапаузі протягом двох зим, тобто більше року в природних умовах.[9]
Зустрічається в субарктичній та помірній зоні Європи та Азії. Відсутня на півдні Іспанії, у Північній Африці. Зокрема в Україні по всій території, окрім півдня степів, окремі популяції в гірському Криму.
Імаго можна побачити на лісових галявинах та узліссях, луках на схилах, степових ділянках. Залітає у сади та на городи.
Окрім номінативного підвиду виділяють ще 11[10]:
Один з перших наукових описів зоряниці зроблено натуралістом Томасом Маффетом[en] або Теодором де Маєрном[en] у книзі «Театр комах» (лат. Theatrum insectorum), що вийшла 1634 року.[11]
Імаго зображено на марці Угорщини в 60 філерів.
.jpg)
