Brun sandspringer (latin: Cicindela hybrida) er en 12-16 millimeter lang, slank bille i underfamilien sandspringere blandt løbebillerne. Den er vidt udbredt i Danmark på tør og sandet jordbund. Det er et rovdyr, der lever af andre insekter. Larven lever i et 20-40 centimeter dybt rør i sandet, hvor den venter på byttet.
Imago af brun sandspringer har en mørk bronzebrun overside, nogle gange med et grønligt skær.[1] Den er spættet med tre par hvidlige eller gule pletter på vingedækket. Ved det øverste af hvert hjørne er der en gul skulderplet. Vingedækket har en kornet struktur. Ved skulderen har arten en halvmåneformet gul plet, som lettest ses fra siden. Benene er bronzefarvede med grøn eller rød metalglans, totalt dækket af hvide hår. Dens kindbakker har et hak cirka ved midten. Brun sandspringers totale længde er 12-16 mm.[1] Arten kan forveksles med arten Cicindela maritima (klitsandspringer), men C. maritima har i modsætning til C. hybrida et lodret fald på den gule plet på forvingen samt en behåret pande. Det har C. hybrida ikke. Generelt er der i Danmark størst sandsynlighed for at finde C. hybrida, da denne art er langt mere almindelig og udbredt end C. maritima.[2]
Arten lever på tørre overdrev eller heder, og er på varme dage meget aktiv. Heder og overdrev er naturtyper, som generelt er under pres i Danmark, både pga. opdyrkning og tilførsel af luftbåren kvælstof. På trods af det ser brun sandspringer stadig ud til at være udbredt i det meste af Danmark, specielt i Jylland, hvor forholdene tillader det.
Brun sandspringer er sammen med grøn sandspringer (Cicindela campestris) den mest udbredte sandspringer i Danmark.[3] Den er tidligere fundet overalt i Danmark, men ikke kendt fra Lolland, Falster og Møn efter 1960.[3] Dog er der på hjemmesiden fugleognatur.dk en observation af arten fra Ulfshale på Møn. Denne observation er bare ikke kvalitetssikret af Entomologisk Forening endnu.[4]
Cicindela hybrida træffes hyppist i tidsrummet fra marts – oktober.[4]
Hos C. hybrida er der beskrevet følgende underarter.
Illustration af de fire pletter på vingedækket af C. hybrida:
A. Den gule skulderplet,
B. Den halvmåneformede plet.
C. Den skrå midterplet.
Brun sandspringer
Brun sandspringer (latin: Cicindela hybrida) er en 12-16 millimeter lang, slank bille i underfamilien sandspringere blandt løbebillerne. Den er vidt udbredt i Danmark på tør og sandet jordbund. Det er et rovdyr, der lever af andre insekter. Larven lever i et 20-40 centimeter dybt rør i sandet, hvor den venter på byttet.
Der Dünen-Sandlaufkäfer oder Kupferbraune Sandlaufkäfer (Cicindela hybrida) ist ein Laufkäfer aus der Unterfamilie der Sandlaufkäfer (Cicindelinae).
Die Käfer werden 11 bis 16 Millimeter lang und haben eine relativ variable Körperfärbung. In der Regel sind sie grünlich-kupferfarben gefärbt, es gibt aber auch kupferbraune oder bläuliche Exemplare. Die Unterseite ist metallisch grün, die Oberlippe ist hell. Das Halsschild ist bei vielen Exemplarenen regenbogenfarben gefärbt. Die Deckflügel tragen weiße oder gelbe Zackenbinden (Flecken). Der Basalfleck hat in etwa die Form eines C. Die Stirn (Frons) ist unbehaart, auch unterhalb der Facettenaugen befinden sich keine Borsten. Die fehlenden Haare unterscheiden die Art vom ähnlichen Berg-Sandlaufkäfer (C. sylvicola), deren Stirn behaart ist. Das erste Fühlerglied hat nur an der Spitze wenige weiße Borsten.
Die Tiere kommen in Europa bis in den Norden Finnlands, die Mitte Schwedens und den Süden Norwegens vor. Östlich erstreckt sich das Verbreitungsgebiet über Kleinasien und den Kaukasus bis nach Sibirien. Sie bewohnen Sandflächen, wie z. B. Dünen in Sandgruben, sandige, lichte Wälder, Flussufer, sandige Wiesen und Felder und Feldwege vom Flachland bis in höhere Lagen. Man findet sie von April bis Oktober.
Die Imagines und Larven ernähren sich von Insekten. Die Imagines können größere Beute (z. B. Weichkäfer) ab einer Distanz von 20 bis 30 Zentimetern, kleine Beute (z. B. Ameisen) ab ca. 10 Zentimetern mit ihren sehr guten Augen wahrnehmen. Die Larven leben in bis zu 50 Zentimeter langen Röhren, deren Eingang oft nach Süden zeigt. Die Larven bauen ihre Röhren nicht selten dicht nebeneinander.
Der Dünen-Sandlaufkäfer oder Kupferbraune Sandlaufkäfer (Cicindela hybrida) ist ein Laufkäfer aus der Unterfamilie der Sandlaufkäfer (Cicindelinae).
H Cicindela hybrida είναι έντομο από την τάξη των κολεοπτέρων και την οικογένεια των Carabidae.
Το κολεόπτερο έχει μήκος 11 μέχρι 16 χιλιοστόμετρα και είναι σχετικά κοντό. Το κεφάλι με τους πολύ μεγάλους σύνθετους οφθαλμούς είναι λίγο πιο φαρδύ από το πρόνωτο και πιο στενό από τα έλυτρα. Τα πόδια είναι μακριά και λεπτά, τα στοματικά μόρια δείχνουν προς τα εμπρός και έχουν εντυπωσιακά μεγάλα άνω σαγόνια με μυτερά δόντια. Γι´αυτό σε μερικές ξένες γλώσσες η Cicindela ονομάζεται και κάνθαρος τίγρις.
Όλο το σώμα και τα έλυτρα είναι μεταλλικού χάλκινου χρώματος. Σε κάθε έλυτρο υπάρχουν τρία άσπρα σημάδια. Το μπροστινό έχει σχήμα νεφρού και κολλάει στους γύρω τους ώμους των ελύτρων, έτσι ώστε από πάνω μπορεί και φαίνεται σαν δυο ξεχωριστά σημάδια. Το πισινό σημάδι έχει σχήμα αγκιστριού και βρίσκεται στην πίσω άκρη του ελύτρου έτσι, που πάλι από πάνω μπορεί και φαίνεται σαν δυο ξεχωριστά σημάδια. Το μεσαίο σημάδι είναι μια κυματοειδής ταινία. Από τη άκρη στη μέση φεύγει μόνο λίγο προς τα πίσω και δεν φτάνει μέχρι τη ραφή. Αυτό το σχήμα όμως διαφέρει στα διάφορα υποείδη. Η Cicindela hybrida έχει άσπρες τρίχες στην κάτω πλευρά του σώματος, στα πόδια, στις πλευρές του πρoνώτου και μπορεί να έχει και μερικές στις πάνω άκρες των ματιών και στην άκρη του πρώτου άρθρου των κεραιών, αλλά ποτέ στο μέτωπο μεταξύ των ματιών. Υπάρχουν μερικά είδη, που μοιάζουν πάρα πολύ στη Cicindela hybrida. Η διακλάδωση αυτών των ειδών υπολογίζεται ότι έγινε περίπου πριν από 2 εκατομμύρια χρόνια.
κεφάλη από κάτω άνω γνάθοι 
Με το χρώμα της η Cicindela hybrida δεν φαίνεται καθόλου στη άμμο, όπου ζει. Μπορεί να συμβιώνει με Cicindela campestris και άλλα είδη του γένος Cicindela. Στη Ελλάδα υπάρχουν 15 είδη. Όταν η Cicindela διέρχεται πετώντας, ο άνθρωπος την παίρνει για μύγα. Το κολεόπτερο πηδάει στον αέρα και ξεκινάει πάρα πολύ γρήγορα την πτήση του, αλλά πετάει μόνο χαμηλά και για μερικά μέτρα και προσγειώνεται αντιμετωπίζοντας αυτόν που την ακολουθεί. Θεωρείται πως είναι ένα από τα πιο γρήγορα κολεόπτερα. Είναι τόσο γρήγορο που μπορεί να κυνηγάει και μύγες. Τρώει και αράχνες και άλλα μικρά ζώα, διαπερνώντας τον εξωσκελετό τους με τα μυτερά δόντια του. Υπολογίζεται πως το κάθε ζώο χρειάζεται μερικές εκατοντάδες τετραγωνικά μέτρα για να εξασφαλίσει τις ανάγκες του για τροφή. Μπορεί να διακρίνει λεία σε απόσταση μέχρι 30 εκατοστά, αλλά μόνο, εάν βρίσκεται στο ίδιο επίπεδο με αυτήν και όταν η λεία κινείται. Την πλησιάζει τρέχοντας μικρές αποστάσεις σταδιακά και σταματώντας κατά διαστήματα πριν την αρπάξει. Εάν αποδειχτεί ακατάλληλη για επίθεση, δεν την προσέχει περισσότερο. Συνήθως κάθεται λιγότερο από ένα λεπτό, ψάχνοντας για λεία χρησιμοποιώντας τα μάτια. Άμα δε βλέπει, τρέχει αλλού και περιμένει εκεί.
Όπως σε όλα τα Cicindelidae οι προνύμφες ζουν στο έδαφος σε τρύπες που σκάβουν μόνες τους. Την πάνω έξοδο την κλείνουν με το κεφάλι και το πρόνωτο τους, που με τη μορφή τους εξασφαλίζουν τελείως το σκοπό αυτό. Έτσι, όταν περνάει από το σημείο εκείνο κάποιο μικρό ζώο, η προνύμφη το αρπάζει. Το τρώει μέσα στη σπηλιά και μετά καθαρίζει το σπήλαιο από τα απομεινάρια. Τα περιττώματά της τα εκκρίνει έξω από το σπήλαιο της. Μένει εκεί ένα η δύο χρόνια. Εκεί επίσης κατά το τέλος του χρόνου μεταμορφώνεται σε πλαγγόνα και το ακμαίο βγαίνει περίπου τρεις εβδομάδες αργότερα. Εμφανίζεται με τα πρώτα έντομα την άνοιξη. Βγαίνει με τη ζέστη και το βράδυ αποσύρεται.
Η Cicindela hybrida συναντάται σε τόπους με άμμο και λίγη βλάστηση. Έτσι μπορεί να ζει στις ακτές της θάλασσας αλλά και των ποταμών, αρκεί να έχει άμμο. Όμως μπορεί να τα δει κάποιος και σε ξερότοπους εάν έχει άμμο. Εάν όμως η βλάστηση αρχίσει να σκεπάζει την άμμο, εξαφανίζονται. Στις χώρες όπου προστατεύονται από το νόμο, ένας τρόπος προστασίας τους είναι να ξεκαθαριστούν οι αμμώδεις περιοχές του εδάφους από τη βλάστηση. Η Cicindela hybrida αγαπάει πολύ τη ζέστη, που την αντέχει πολύ. Σηκώνεται στις άκρες των ποδιών για να περνάει ο αέρας καλύτερα κάτω το σώμα της. Έτσι μπορεί να αντέξει και σε θερμοκρασία μέχρι και 70° C. Εάν η ζέστη γίνει ανυπόφορη, σκάβει μια τρύπα στην άμμο και μπαίνει σε αυτήν. Το ίδιο κάνει και τη νύχτα. Συναντάται σε όλη την Ευρώπη, Μικρή Ασία και Σιβηρία σε μερικά υποείδη.
H Cicindela hybrida είναι έντομο από την τάξη των κολεοπτέρων και την οικογένεια των Carabidae.
Cicindela hybrida, also known as the northern dune tiger beetle, has a wide distribution in the Palaearctic region.[1] Cicindela hybrida hybrida is common in Central Europe, even in artificial habitats.[2]
The species is divided into the following subspecies:[3][4]
Cicindela hybrida, also known as the northern dune tiger beetle, has a wide distribution in the Palaearctic region. Cicindela hybrida hybrida is common in Central Europe, even in artificial habitats.
The species is divided into the following subspecies:
Cicindela hybrida hybrida Linnaeus, 1758 Cicindela hybrida kozhantshikovi Lutshnik, 1924 Cicindela hybrida magyarica Roeschke, 1891 Cicindela hybrida pseudoriparia Mandl, 1935 Cicindela hybrida transversalis Dejean, 1822Nõmmeliivikas (Cicindela hybrida) on mardikaliste seltsi kuuluv putukaliik.
Putukat on ka Eestis.[1]
Nõmmeliivikas (Cicindela hybrida) on mardikaliste seltsi kuuluv putukaliik.
Putukat on ka Eestis.
Cicindela hybrida, la cicindèle hybride, est une espèce d'insectes coléoptères de la famille des Carabidae.
Plusieurs sous-espèces sont reconnues :
On la trouve entre avril et octobre dans les zones sablonneuses d'Europe (France, Belgique, Norvège, Suède et Finlande) jusqu'en Sibérie.
Elle mesure de 11 à 16 mm de long.
Elles sont présentes d'avril à octobre.
Les imagos et les larves se nourrissent d'insectes.
Cicindela hybrida, la cicindèle hybride, est une espèce d'insectes coléoptères de la famille des Carabidae.
Cicindela hybrida Linnaeus, 1758 è un coleottero carabide della sottofamiglia Cicindelinae.[1]
Comprende le seguenti sottospecie:[1]
Cicindela hybrida Linnaeus, 1758 è un coleottero carabide della sottofamiglia Cicindelinae.
Baltalūpis šoklys (lot. Cicindela hybrida, vok. Dünen-Sandlaufkäfer) – žygių (Carabidae) šeimos vabalas. Dydis 12-16 mm. Kūno viršutinė pusė vario rudumo ar kiek žalsva, apatinė – žalia. Antsparniai su baltomis dėmelėmis ir raiščiais. Skraido šuoliais atvirose miško aikštelėse, smėlynuose. Lietuvoje dažna rūšis.
Baltalūpis šoklys (lot. Cicindela hybrida, vok. Dünen-Sandlaufkäfer) – žygių (Carabidae) šeimos vabalas. Dydis 12-16 mm. Kūno viršutinė pusė vario rudumo ar kiek žalsva, apatinė – žalia. Antsparniai su baltomis dėmelėmis ir raiščiais. Skraido šuoliais atvirose miško aikštelėse, smėlynuose. Lietuvoje dažna rūšis.
De basterdzandloopkever of bronzen zandloopkever (Cicindela hybrida) is een kever uit de familie Loopkevers (Carabidae).
Het is met een lengte van ongeveer 14 tot 20 millimeter een wat grotere soort. De basterdzandloopkever is een van de ca. vijf Zandloopkevers die in Nederland voorkomen. Deze soort is te herkennen aan de zwartbruine dekschilden met lichtere tot witte dwarsbanden op het dekschild, die zeer grillig zijn maar wel symmetrisch. Zowel de volwassen kever als de larve zijn uitgerust met grote kaken, en het zijn felle rovers. De witte bovenlip (labrum) wordt soms al snel na de dood zwart.
De kever verkent al lopend en vliegend de bodem en grijpt alles wat hij aankan, vooral mieren en andere insecten. Deze soort vliegt minder makkelijk op dan andere zandloopkevers. De larve wacht in een gaatje in de grond op passerende prooi. De basterdzandloopkever is te vinden op een kale of spaarzaam begroeide zanderige bodem vooral op droge, warme plaatsen als zandpaden in naald- of gemengd bos en zandverstuivingen.
De larve leeft in kleine loodrechte tunneltjes die als gaatjes in de bodem zichtbaar zijn. De tunneltjes worden breder naarmate het lichaam groter wordt. De larve is van dichtbij bekeken een vraatzuchtig monster; een worm-achtig stekelig lichaam en een enorme kop met stevige kaken. Hiermee grijpen ze alles wat ze aankunnen, en lijken qua levenswijze wel op de larve van de mierenleeuw (Myrmeleon formicarius).
De basterdzandloopkever of bronzen zandloopkever (Cicindela hybrida) is een kever uit de familie Loopkevers (Carabidae).
Het is met een lengte van ongeveer 14 tot 20 millimeter een wat grotere soort. De basterdzandloopkever is een van de ca. vijf Zandloopkevers die in Nederland voorkomen. Deze soort is te herkennen aan de zwartbruine dekschilden met lichtere tot witte dwarsbanden op het dekschild, die zeer grillig zijn maar wel symmetrisch. Zowel de volwassen kever als de larve zijn uitgerust met grote kaken, en het zijn felle rovers. De witte bovenlip (labrum) wordt soms al snel na de dood zwart.
De kever verkent al lopend en vliegend de bodem en grijpt alles wat hij aankan, vooral mieren en andere insecten. Deze soort vliegt minder makkelijk op dan andere zandloopkevers. De larve wacht in een gaatje in de grond op passerende prooi. De basterdzandloopkever is te vinden op een kale of spaarzaam begroeide zanderige bodem vooral op droge, warme plaatsen als zandpaden in naald- of gemengd bos en zandverstuivingen.
Cicindela hybrida er en av billene i delgruppen (underfamilien) sandjegere (Cicindelinae) i familiegruppen løpebiller.
Cicindela hybrida finnes i Europa og helt sør i Norge.
Cicindela hybrida er mellom 12-16 millimeter lang. Den har en svart-brun farge med kraftige lyse tverrbånd på oversiden. Undersiden er mørk, men kan virke lys på grunn av at den har fine lyse hår. Den har lyse kjever og munnskjold (clypus).
Cicindela hybrida finnes i tilknytning til åpne solrike tørre lokaliteter, og finnes på sandyner langs større elver, i grustak og lignende. Både de voksne og larvene lever som rovdyr. Larven lever nedgravd i sanden, bare kjevene og hodet stikker opp. Der venter den passivt på at et byttedyr skal passere nært nok til at den kan fange det.
De tilhører gruppen av insekter med fullstendig forvandling (holometabole insekter), som gjennomgår en metamorfose i løpet av utviklingen. Larvene er ofte radikalt forskjellige fra de voksne, både i levevis og i kroppsbygning. Mellom larvestadiet og det voksne stadiet er et puppestadie, en hvileperiode, der billens indre og ytre organer endres.
Cicindela hybrida er en av billene i delgruppen (underfamilien) sandjegere (Cicindelinae) i familiegruppen løpebiller.
Multimedia w Wikimedia Commons Trzyszcz piaskowy, trzyszcz piaskowiec (Cicindela hybrida) – gatunek chrząszcza z rodziny biegaczowatych i podrodziny trzyszczowatych.
Trzyszcz ten osiąga od 11 do 16 mm długości ciała[1]. Ciało wysmukłe, barwy miedziano-brązowej, pokrywy skrzydeł z jasnożółtymi przepaskami, spód ciała i cały odwłok metalicznie zielone. Oczy bardzo duże i silnie wypukłe, żuwaczki bardzo długie i ostro ząbkowane. Uda oraz golenie nóg miedzianego koloru, stopy zielone.
Pierwsze człony czułków słabo oszczecinione jedynie w tylnej części. Penis zakrzywiony. Torebka wewnętrzna penisa z dużym ząbkiem. Pewne odróżnienie tego gatunku od podobnego nadmorskiego możliwe jest tylko po budowie genitaliów samców[1], choć wskazuje się też na pewne różnice w owłosieniu przedniej części ciała i kształcie plamek na pokrywach[2]. U trzyszcza piaskowego znajdują się tylko 1 do 3 szczecinki w tylnych kątach oczu, podczas gdy u nadmorskiego jest to grupa sterczących, białych szczecinek położona na i za oczami[3].
Ciało larwy smuklejsze niż u trzyszcza polnego, na głowie i przedpleczu słabo metalicznie połyskujące oraz pokryte rozproszonymi, białymi szczecinkami. Na przedpleczu szczecinki te są rzadsze niż u trzyszcza nadmorskiego; w trzecim stadium jest ich od 40 do 60. Drugi człon czułków blisko trzykrotnie dłuższy niż szerszy, przynajmniej tak długi jak trzeci i czwarty razem wzięte. Po obu stronach nasale wewnętrzne pary ząbków tej samej wielkości i mniejsze niż najbardziej zewnętrzne ząbki nasadowe. Szerokość głowy u kolejnych stadiów wynosi w przybliżeniu: 1,3, 2 i 3 mm. Dziesiąty segment odwłoka otoczony szczecinkami zbliżonej długości po stronie grzbietowej i brzusznej, liczniejszymi niż u trzyszcza małego. Boczne haki odwłoka równomierniej zakrzywione i smuklejsze niż u trzyszcza polnego[4].
Trzyszcz piaskowy jest chrząszczem drapieżnym, lotnym i bardzo żarłocznym. Poluje w dzień, porusza się bardzo szybko. Dorosłe owady czatują w zasadzce na swoją ofiarę (owady) i ścigają ją. Podchodzącego człowieka dorosły owad zauważa z odległości około 2-3 m i reaguje szybką ucieczką. Larwy polują z zasadzki, czyhając na ofiarę z rozwartymi żuwaczkami w wygrzebanej przez siebie norce. Łapią przechodzącego obok owada i wciągają go do norki, gdzie go rozszarpują.
Występuje w nasłonecznionych, słabo porośniętych miejscach. Pospolity na śródpolnych drogach i wydmach[5]
Gatunek palearktyczny, rozprzestrzeniony od zachodniej Europy po Zabajkale[5]. Podawany z Armenii, Austrii, Belgii, Bośni i Hercegowiny, Białorusi, Bułgarii, Chorwacji, Czech, Danii, Estonii, Finlandii, Francji, Holandii, Irlandii, Kazachstanu, Litwy, Luksemburgu, Łotwy, Mołdawii, Niemiec, Norwegii, Polski, Rosji, Słowacji, Słowenii, Szwecji, Ukrainy, Węgier i Wielkiej Brytanii[6].
Wyróżnia się 5 podgatunków trzyszcza piaskowego[6]:
W Polsce występuje podgatunek nominatywny C. h. hybrida[7].
Trzyszcz piaskowy, trzyszcz piaskowiec (Cicindela hybrida) – gatunek chrząszcza z rodziny biegaczowatych i podrodziny trzyszczowatych.
Brun sandjägare (Cicindela hybrida) är en skalbagge i familjen jordlöpare (Carabidae).
Brunglänsande med ibland grönt inslag. Buken är metallgrön. Halssköldens och täckvingarnas kanter är röda. Den har tre eller fyra gulaktiga fläckar på varje täckvinge. Den liknar skogssandjägaren men är något mindre och inte lika mörk. Dessutom är de gula fläckarna större.
Den bruna sandjägaren lever på sanddyner och andra öppna sandiga platser. Den har palearktisk utbredning. I Sverige finns den från Skåne upp till Dalsland och Värmland.
Wikimedia Commons har media som rör brun sandjägare.
Denna insekts-relaterade djurartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Brun sandjägare (Cicindela hybrida) är en skalbagge i familjen jordlöpare (Carabidae).
Довжина тіла комахи до 16 мм. Зверху мідно-червоний або світло-бронзовий, інколи зеленуватий або темно-бронзовий. Боки грудей мідно-червоні, їх середина та черевце синьо-зелені. Білі перев'язі надкрил короткі, слабо зігнуті.
Палеарктичний вид. Можна знайти на голому або з рідкісною рослинністю піщаному ґрунті особливо в сухих, теплих місцях, таких як піщані шляхи у хвойних або змішаних лісах і піщані дюни.
Активний хижак.
Cicindela hybrida là một loài bọ cánh cứng có phạm vi phân bố rộng rãi ở vùng Palaearctic.[1]
Loài này có các phân loài:
Bài viết liên quan đến Bọ cánh cứng mặt đất (Carabidae) này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Cicindela hybrida là một loài bọ cánh cứng có phạm vi phân bố rộng rãi ở vùng Palaearctic.
Loài này có các phân loài:
Cicindela hybrida sahlbergi Fisher 1823 Cicindela hybrida przewalskii Roeschke 1891 Cicindela hybrida rumelica Apfelbeck 1904 Cicindela hybrida lagunensis Gautier 1872 Cicindela hybrida iberica Mandl 1935 Cicindela hybrida lusitanica Mandl 1935 Cicindela hybrida tokatensis Motschulsky 1859 Cicindela hybrida transdanubialis Csiki 1946 Cicindela hybrida subriparia Mandl 1935 Cicindela hybrida pseudoriparia Mandl 1935 Cicindela hybrida riparioides Korell 1965 Cicindela hybrida transversalis Dejean 1822 Cicindela hybrida magyarica Roeschke, 1891 Cicindela hybrida albanica Apfelbeck 1909 Cicindela hybrida monticola Menetries 1832 Cicindela hybrida silvaticoides W. Horn 1937 (Cicindela hybrida kozhantschikovi Lutsnik 1924 now Cicindela kozhantschikovi)Жук в длину достигает 12—16 миллиметров. Бока переднегруди и эпистерны среднегруди покрыты белыми волосками. Диск переднеспинки хотя бы по бокам в явственных светлых волосках. Лоб между задними краями глаз не имеют волосков. Задние лапки такой же длины или слегка длиннее задних голеней. Средняя перевязь надкрылий формирует не резкий перегиб с короткой внутренней ветвью. Верхняя часть тела медно-красноватого или светло-бронзового цвета.[2]
Взрослые жуки водятся в песчаных местностях.[2] Личинка живёт в норе, из которой хватает пробегающую мимо добычу. Голова личинки плоская — обычно личинка держит её вровень с поверхностью.
К этому виду относятся следующие подвиды:
Cicindela hybrida hybrida
Жук в длину достигает 12—16 миллиметров. Бока переднегруди и эпистерны среднегруди покрыты белыми волосками. Диск переднеспинки хотя бы по бокам в явственных светлых волосках. Лоб между задними краями глаз не имеют волосков. Задние лапки такой же длины или слегка длиннее задних голеней. Средняя перевязь надкрылий формирует не резкий перегиб с короткой внутренней ветвью. Верхняя часть тела медно-красноватого или светло-бронзового цвета.
.png){kind=spacer}
_hybrida_01.JPG)
