Усі види, що належать до роду Apis мешкають в добре організованих суспільствах. Будують вони з чистого воску вертикальні пласти, що мають комірки з обох сторін, в яких народжуються бджоли та зберігаються корми. Дорослі особини та личинки живляться нектаром, паддю та квітковим пилком. Створюють великі колонії (бджолині родини) і в залежності від виду налічують від кількох до 20-80 тисяч особин. Життя родин координується за допомогою феромонів, регулярних змін активності залоз, спілкування за допомогою танців та звуків. Тут діє поліморфізм та віковий поліетізм. Досконально розроблений спосіб регуляції температури в гнізді, що дозволяє бджолиним родинам бути незалежними у великій мірі від зовнішніх умов, завдяки чому в холодному кліматі можуть пережити довгі та суворі зими цілі колонії, а не тільки поодинокі особини в стані зимової сплячки, як наприклад джмелі.
Рід бджола (Apis) об'єднує чотири види:
Живуть вони в дикій природі на теренах Азії, Африки та Північної Америки, а бджола медоносна була одомашнена. Усі види бджіл, що належать до родини Apini (і роду Apis) виробляють мед. Найпоширенішим видом є бджола медоносна, яка зустрічається в Європі, де була одомашнена, а також в Африці, Америці, Австралії і Новій Зеландії, куди її завезли. Останні три види бджіл медоносних є види азійські. Бджола жалить тільки один раз, потім гине.
Одними з найбільших ворогів бджоли є шершні (Vespa). Вони можуть нападати на житло бджіл, нищити гнізда і з'їдати личинок. Спочатку висилають розвідника, який має завдання визначити знаходження гнізда бджіл. Бджоли, однак, можуть захистити себе від цих хижаків. Оточуючи шершня, який потрапив до житла, бджоли створюють кулю, утворених з живих організмів. Нападник, який знаходиться в середині, гине за 10 хвилин, внаслідок перегріву, оскільки максимальна температура, яку може витримати є 46 °C, натомість бджоли витримують понад 47 °C. В 2009 року відкрито, що зв'язок з тим процесом має також двоокис вуглецю, що виробляється бджолами[1].
В останній час відзначається збільшення вимирання бджіл, головним чином на теренах США та Західної Європи, цей процес отримав назву Синдром руйнування колоній. Правдоподібною причиною вимирання є використання пестицидів під час цвітіння рослин. Дослідження, проведені у великих масштабах в США вказують, що CCD може бути пов'язаний із такими явищами, як[2]:
