Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, 15-30 см заввишки з ребристими одиночними або розгалуженими стеблами. Листя голі або павутинисто-шерстисті, перисто-роздільні, з нерівномірно-зубчастими частками. Кошики дрібні, циліндричні, в щитковидних волотях; обгортка подвійна, зовнішніх листочків 8-10, коротше внутрішніх, на верхівці чорні; квіти жовті, всі трубчасті. Тичинок 5, зрощені пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав'язь нижня одногніздова. Плоди — довгасті, веретеноподібні, ребристі, опушені сім'янки з чубком з брудно-білих волосків. Цвіте з квітня до вересня. Плоди дозрівають у травні-вересні.
Росте вздовж доріг, біля житла, на полях, городах, звалищах, рідше — по берегах річок. Бур'ян.
Євразійський неморальний вид.
Інтродукований майже по всій Африці, Австралії, Північній і на сході Південної Америки, в Японії (острів Хонсю), на Тайвані.
Лікарська рослина. Містить аскорбінову кислоту, каротин, дубильні речовини, хінони, флавоноїди, алкалоїди: сенецифіллін, сенеціонін, інтегерімін та ін.
У практиці народної медицини його лікарський настій надземної частини застосовується як засіб, який може регулювати менструації та при істеричних судомах. Препарати, виготовлені з сировини рослини використовуються при запаленні дванадцятипалої кишки і шлунку, при гострих кишкових та шлункових спазмах.
Настоянка застосовується як засіб, що зупиняє кровотечі.
Сік — дієвий засіб від глистів та при кашлі. Змельчене листя має розсмоктуючу і пом'якшувальну дію. Їх прикладають до наривів, при затвердіннях молочних залоз, гемороїдальних шишок і при фурункулах. У німецькій народній медицині рослину вживали при анемії, тахікардії, циститі.
Рослина неофіцинальна. Отруйна.
